Лібералізація після 1998 року: банки, ринки та відкриття сектору
Читати PDF-версію (4 сторінок)
Упродовж трьох десятиліть після здобуття незалежності Сінгапур будував свій фінансовий центр на парадоксі. В офшорному сегменті, на ринку азійського долара (Asian Dollar Market) і на SIMEX, він був одним із найвідкритіших ринків Азії. На внутрішньому ринку, тобто в банківському секторі та на фондовій біржі, він захищав невелику групу місцевих установ ліцензійними обмеженнями, фіксованими брокерськими комісіями й обережним регулятором, який віддавав перевагу детальним правилам над дискрецією. Поки регіон зростав, така модель добре служила місту. Наприкінці 1990-х років уряд дійшов висновку, що вона більше не працює. Технології, глобальна консолідація та відкриття фінансових ринків під егідою Світової організації торгівлі загрожували залишити захищений центр позаду.
Цей розділ розглядає програму реформ, через яку Сінгапур між 1997 роком і серединою наступного десятиліття відкрив свої банківський сектор і ринки капіталу для іноземної конкуренції. Він починається з Групи з перегляду фінансового сектору (Financial Sector Review Group) і комітетів приватного сектору, що підготували реформи. Далі розділ простежує відкриття внутрішнього банківського ринку для іноземних банків і консолідацію місцевих банків із семи груп у три. Наступні підрозділи присвячено реформі фондової біржі та ринків капіталу, а також зміні наглядової філософії від однакових правил до оцінювання ризиків. Завершують розділ підрозділ про практичні наслідки та порівняння зі Швейцарією й Гонконгом. Азійській фінансовій кризі, яка надала реформам невідкладності, присвячено попередній розділ. Демутуалізацію бірж докладніше розглянуто в розділі II цієї частини, а розділ I частини E аналізує закони, що з’явилися внаслідок реформ.
Женевський том описує, як Bourse de Genève, чия торговельна зала існувала з 1855 року, увійшла до єдиної електронної швейцарської біржі, яка до літа 1996 року повністю відмовилася від залової торгівлі.1 У ті самі роки федеральні органи з питань конкуренції взялися за угоди, якими швейцарські банки фіксували свої комісії. Рушійні сили цих двох процесів були різними. У Швейцарії конкурентне право й технології змусили банки відмовитися від домовленостей, які вони уклали між собою. У Сінгапурі держава, що збудувала захищений ринок, сама вирішила його відкрити. Вона визначила темп відкриття й використала його як інструмент для зміцнення тих самих установ, які раніше захищала.
Головне
Група з перегляду фінансового сектору на чолі з Лі Сянь Луном (Lee Hsien Loong) у серпні 1997 року розпочала ґрунтовний перегляд політики щодо фінансового сектору. Вона працювала через комітети приватного сектору з питань банківської діяльності, розкриття інформації, фондової біржі, корпоративних фінансів і корпоративного управління біржами. 17 травня 1999 року MAS оголосило п’ятирічну програму, яка запровадила для іноземних банків ліцензії Qualifying Full Bank, збільшила кількість обмежених банківських ліцензій і скасувала 40-відсоткове обмеження іноземної участі в місцевих банках. У 1998–2001 роках сім місцевих банківських груп об’єдналися в три: DBS поглинув POSBank, UOB придбав Overseas Union Bank, а OCBC — Keppel TatLee. Stock Exchange of Singapore і SIMEX пройшли демутуалізацію та 1 грудня 1999 року злилися в Сінгапурську біржу (SGX). З 1 жовтня 2000 року брокерські комісії стали повністю договірними, а Закон про цінні папери та ф’ючерси (Securities and Futures Act, SFA) з 1 жовтня 2002 року запровадив режим, що ґрунтується на розкритті інформації, і єдину модульну ліцензію. MAS перейшло від регулювання за принципом «один розмір для всіх» до нагляду, орієнтованого на ризики. Згодом воно закріпило цей підхід у системі оцінювання впливу й ризиків, яка прямо не ставить за мету запобігти кожному банкрутству.
Примітки
- Ressos, Genève, place financière internationale, частина D, розділ II (“Radicalisme, chemins de fer et banques par actions”), з посиланням на Dictionnaire historique de la Suisse, ст. « Bourses »: corbeille, відкрита в Женеві 1855 р.; “en été 1996, le commerce des actions et obligations était entièrement informatisé et le commerce à la criée appartenait au passé”. ↩
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.