Порівняння з Гонконгом і Женевою
Читати PDF-версію (5 сторінок)
Гонконг: захист прив’язки
Гонконг зустрів ту саму кризу з іншим монетарним режимом. Його валютне правління, що прив’язує гонконгський долар до долара США, не залишало місця для девальвації. У жовтні 1997 року Валютне управління Гонконгу захистило прив’язку, дозволивши процентним ставкам зрости.1 Коли в серпні 1998 року спекулянти атакували одночасно валюту, фондовий і ф’ючерсний ринки, уряд вдався до надзвичайного кроку. З 14 по 28 серпня 1998 року він купував акції 33 компаній, що входили до індексу Hang Seng, і витратив на це 118 млрд гонконгських доларів, близько 18 % активів Валютного фонду (Exchange Fund). Згодом акції повернули на ринок, починаючи з Tracker Fund of Hong Kong у листопаді 1999 року.2
Порівняння показує дві послідовні стратегії. Гонконг зберіг фіксований обмінний курс і заплатив за це високими процентними ставками, дефляцією і скороченням економіки на 5,9 % у 1998 році.3 Сінгапур дав своїй валюті скоригуватися щодо долара США й скоротив внутрішні витрати, тож рецесія виявилася м’якшою. Гонконг прямо втрутився у фондовий ринок, а Сінгапур відкрито від цього відмовився. Обидва міста вийшли з кризи, зберігши репутацію фінансових центрів. Кожне з них також підтвердило принцип, на якому тримається його центр: у Гонконгу — валютне правління, у Сінгапурі — кероване плавання курсу й відмова від втручання в ринок.
Женева: внутрішня криза
Швейцарія перебувала далеко від азійської кризи. Майже водночас Женева пережила власну банківську кризу, проте її причини були внутрішніми. Banque cantonale de Genève, утворений у 1994 році злиттям кантонального ощадного банку та іпотечного банку, наприкінці 1990-х років потрапив у серйозні труднощі й потребував дорогого втручання кантону, як зазначає женевський том. Закон про порятунок від 25 травня 2000 року передав проблемні активи банку кантональній фундації для їх реалізації. Згідно із законопроєктом, який депутати кантонального парламенту внесли у 2017 році, вартість порятунку разом із процентами зросла до кінця 2016 року до 3,137 млрд швейцарських франків (CHF).4
Цей контраст повчальний. Сінгапурські банки втратили гроші на регіональному кредитуванні. Оскільки вони ввійшли в кризу з високими коефіцієнтами достатності капіталу, MAS могло заявити, що рівень їхніх непрацюючих кредитів не загрожує фінансовому здоров’ю жодного місцевого банку. Держава не мала внутрішньої банківської проблеми, яку треба було б розв’язувати. Криза в Женеві виникла через внутрішнє кредитування під нерухомість і корпоративне управління державного банку. В обох містах відповіддю стали більша прозорість і суворіший нагляд. Різниця полягає у зв’язку між кризою та міжнародним бізнесом центру. У Сінгапурі криза прийшла ззовні й спонукала до стратегії глобальної експансії. У Женеві криза була місцевою, а приватне банківське обслуговування міста тривало здебільшого без потрясінь.
У цифрах
Перехід таїландського бата до вільного плавання: 2 липня 1997 року. Курс сінгапурського долара щодо долара США: S$ 1,4000 на початку 1997 року, S$ 1,6775 наприкінці 1997 року (−16,5 %), мінімум S$ 1,8080 у січні 1998 року. Індекс Straits Times Industrials: 2216,79 (початок 1997 року), 1073,47 (12 січня 1998 року). Експозиція місцевих банків щодо Малайзії, Індонезії, Таїланду, Кореї та Філіппін: S$ 37,2 млрд, або 16 % сукупних активів (кінець 1997 року). Частка непрацюючих регіональних кредитів місцевих банків: 24,3 % (березень 1999 року). Реальне зростання ВВП у 1998 році: +1,5 % (перша оцінка), −2,2 % (чинний ряд Світового банку). Скорочення працівників у 1998 році: 29 086. Позабюджетний пакет червня 1998 року: S$ 2 млрд. Пакет зі скорочення витрат листопада 1998 року: S$ 10,5 млрд. Внесок роботодавця до CPF: знижено на 10 процентних пунктів у січні 1999 року. Зобов’язання Сінгапуру: 1 млрд доларів США для Таїланду, 5 млрд доларів США для Індонезії. Інвестори CLOB із малайзійськими акціями: 197 000 (31 серпня 1998 року).5
Примітки
- MAS, Annual Report 1997/98, с. 35. ↩
- Norman Chan, “Asian Financial Crisis: Difficult Decisions in the Disposal of Shares After Stock Market Operation”, inSight, Hong Kong Monetary Authority, 18 вересня 2019 р.: операція з 14 по 28 серпня 1998 р.; 118 млрд гонконгських доларів, близько 18 % активів Exchange Fund; 33 акції, що входили до індексу Hang Seng; Norman Chan, inSight, HKMA, 18 вересня 2019 р.: Tracker Fund of Hong Kong запущено в листопаді 1999 р., він залучив 33,3 млрд гонконгських доларів. ↩
- World Bank, World Development Indicators, NY.GDP.MKTP.KD.ZG, Hong Kong SAR: −5,88 % (1998), дата звернення: листопад 2026 р. ↩
- Ressos, Genève, place financière internationale, частина E, підрозділ про роздрібний банкінг: BCGE, створений 1 січня 1994 р.; його історія “marquée par une crise grave à la fin des années 1990, qui a conduit à une intervention coûteuse du canton”; Grand Conseil de la République et canton de Genève, PL 12238, законопроєкт, внесений 12 грудня 2017 р. депутатами Jean Batou та іншими, exposé des motifs: закон про порятунок № 8194 від 25 травня 2000 р.; згадка про Fondation de valorisation de la BCGE; вартість порятунку “capital et intérêts compris, à trois milliards et cent trente-sept millions de francs au 31 décembre 2016”. ↩
- Дані, задокументовані в попередніх примітках, зокрема MAS, Annual Reports 1997/98 і 1998/99, відповіді MAS у парламенті від 19 лютого 1998 р., 12 жовтня 1998 р. і 6 липня 1999 р., World Bank World Development Indicators та IMF Press Release No. 97/37. ↩
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.