Дохідні продукти як схеми колективного інвестування або структуровані продукти
Читати PDF-версію (4 сторінок)
Третя категорія дохідних продуктів упаковує токени в інструмент. Продукти «Earn», які об’єднують токени клієнтів у пул і розміщують їх у стейкінгу, кредитуванні та наданні ліквідності з оголошеною дохідністю, є схемами колективного інвестування, якщо виконано чотири елементи визначення SFA. Ці елементи такі: відсутність повсякденного контролю з боку учасників, управління як єдиним цілим, об’єднання внесків і прибутків та мета отримання доходу.1 Таку схему не можна пропонувати роздрібним інвесторам, якщо MAS її не авторизувало або не визнало. Керуючому потрібна ліцензія CMS на управління фондами. MAS не авторизувало жодного роздрібного криптофонду з дохідністю й дало зрозуміти, що й не збирається. Пропозиції акредитованим та інституційним інвесторам за звільненням для обмежених схем за ст. 305 SFA можливі. Саме так сінгапурські керуючі фондами пропонують професійним клієнтам стратегії стейкінгу та дохідності.2
Структуровані продукти з доходом, прив’язаним до токенів, як-от двовалютні продукти на біткоїн чи ноти із захистом основної суми, прив’язані до ether, є деривативними контрактами або борговими зобов’язаннями залежно від форми. Це продукти ринку капіталу, і для торгівлі ними потрібна ліцензія CMS. За правилами ведення бізнесу MAS вони є складними продуктами, і на практиці їх не можна пропонувати роздрібним клієнтам у Сінгапурі. Приватні банки, що пропонують їх акредитованим клієнтам, роблять це на підставі наявних дозволів на ринку капіталу, розглядаючи експозицію на токени як будь-який інший базовий актив.
Приклад
Сінгапурська MPI з дозволом на послуги DPT хоче запропонувати своїм клієнтам — акредитованим інвесторам три продукти. Це нативний стейкінг ETH із передаванням винагороди, продукт «ETH-заощадження» з фіксованими 5 відсотками та пуловий «оптимізатор дохідності», який переміщує токени між протоколами. Перший продукт — послуга кастодіального гаманця в межах її ліцензії: токени в стейкінгу утримуються в трасті, а винагорода зараховується кожному клієнтові; клієнта слід задокументувати як акредитованого інвестора з наявною згодою (opt-in). Другий продукт — боргове зобов’язання (debenture), бо MPI обіцяє фіксований дохід і бере токени для себе. Пропонувати його слід акредитованим інвесторам за звільненням за SFA. Запропонувати його лише на підставі ліцензії DPT неможливо, і слід з’ясувати, чи узгоджуються запозичення в клієнтів з умовами ліцензії. Третій продукт — схема колективного інвестування, для якої потрібні ліцензія CMS на управління фондами та повідомлення про обмежену схему за ст. 305 SFA, а їх у MPI немає. Перший продукт компанія може запропонувати негайно. Другий — лише після аналізу за SFA і, найімовірніше, через окрему юридичну особу. Третій без ліцензії на управління фондами вона запропонувати не може взагалі.
Примітки
- SFA, ст. 2(1), визначення «collective investment scheme», п. (a)(i)–(iv). ↩
- SFA, ст. 305 (обмежені схеми, що пропонуються акредитованим інвесторам і деяким іншим особам), і вимога про повідомлення щодо обмежених схем за Securities and Futures (Offers of Investments) (Collective Investment Schemes) Regulations 2005. ↩
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.