Приватний ключ у разі неплатоспроможності: єдиний факт, що має значення

Приклад

Сінгапурська біржа зі швейцарською дочірньою компанією банкрутує у 2026 році. Швейцарська дочірня компанія забезпечувала зберігання для європейських клієнтів за омнібус-моделлю: ключі холодних гаманців розподілено як частки MPC, дві з яких тримають два швейцарські директори, а третю — служба безпеки сінгапурської материнської компанії. Судовий керуючий (judicial manager) сінгапурської материнської компанії стверджує, що вся криптовалюта групи належить до сінгапурської маси. Швейцарський конкурсний керуючий стверджує, що клієнти швейцарської дочірньої компанії мають право на видачу активів відповідно до ст. 242a Федерального закону про стягнення боргів і банкрутство (SchKG/DEBA). Хто з них має рацію, залежить, по-перше, від того, чи можна легко визначити частки за швейцарськими записами, а по-друге, від того, чи «утримувала» активи швейцарська дочірня компанія. Це, своєю чергою, залежить від того, чи могли дві частки швейцарських директорів підписати транзакцію без сінгапурської частки. Якщо могли, активи утримувала швейцарська компанія і застосовується ст. 242a. Якщо сінгапурська частка була необхідна, активи можуть вважатися утримуваними спільно, і двом керуючим доведеться узгодити протокол видачі або судитися з цього питання в судах обох країн за правилами транскордонної неплатоспроможності, описаними в частині H, розділі VII та частині N, розділі IV.