Правова база

Читати PDF-версію (5 сторінок)

Закон про міжнародний арбітраж 1994 року

Закон про міжнародний арбітраж 1994 року (International Arbitration Act 1994, IAA) надає чинності Типовому закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговельний арбітраж для міжнародних арбітражів із місцем у Сінгапурі, а також Нью-Йоркській конвенції щодо виконання іноземних арбітражних рішень. Арбітраж є міжнародним, якщо комерційне підприємство однієї зі сторін розташоване за межами Сінгапуру або якщо місце арбітражу чи місце виконання зобов’язання лежить поза державою, де розташоване комерційне підприємство сторони. Сторони можуть також домовитися, що предмет спору стосується більш ніж однієї країни.¹ Внутрішні арбітражі регулює Закон про арбітраж 2001 року (Arbitration Act 2001). Він допускає оскарження з питань права, тому для спорів щодо токенів його обирають рідко.²

IAA має три характерні риси. Визначення арбітражного трибуналу прямо охоплює надзвичайних арбітрів, тож їхні накази підлягають виконанню як судові накази відповідно до статті 12(6). Суд може надати тимчасові засоби захисту на підтримку арбітражу за статтею 12A, зокрема й для арбітражів із місцем за кордоном. Судові провадження, пов’язані з арбітражем, є конфіденційними за статтями 22–23. Підставами для скасування арбітражного рішення є підстави Типового закону зі статті 34, а також шахрайство, корупція і порушення принципів природного правосуддя за статтею 24 IAA. Строк для звернення становить три місяці. Сінгапурські суди скасовують арбітражні рішення рідко і тлумачать ці підстави вузько.³

Арбітрабельність

У Сінгапурі спір є арбітрабельним, якщо тільки його предмет не належить до тих, які законодавець мав намір залишити за судами, або цього не вимагає публічний порядок. Апеляційний суд перевіряє, чи підпадає спір під арбітражну угоду і чи є він арбітрабельним, виходячи з презумпції на користь арбітрабельності.⁴ Спори щодо токенів між приватними сторонами арбітрабельні. Труднощі створюють три категорії. Вимоги, що виникають лише із законодавства про неплатоспроможність, як-от вимоги ліквідатора про визнання правочинів недійсними, не є арбітрабельними, адже вони існують в інтересах усіх кредиторів. Вимоги споживачів за умовами біржі в Сінгапурі арбітрабельні. Утім Закон про несправедливі договірні умови (Unfair Contract Terms Act) може позбавити сили нерозумне застереження, а іноземне право про захист прав споживачів може не допустити виконання ухваленого рішення.⁵ Вимоги, які потребують рішення, обов’язкового для третіх осіб, наприклад визнання недійсним голосування з питань управління протоколом, можна розглянути в арбітражі між сторонами, але для осіб, що не є сторонами, рішення обов’язковим не буде.

Арбітражна угода в документах щодо токенів

Дійсна арбітражна угода має бути укладена в письмовій формі, до якої належать електронні повідомлення й прийняття умов кліком (click-wrap).⁶ Сінгапурські суди визнавали арбітражні застереження в умовах бірж, прийнятих позначкою у віконці, застосовуючи звичайні правила інкорпорації умов. Труднощі виникають, коли умови змінено в односторонньому порядку вже після реєстрації клієнта, коли застереження передбачає місце арбітражу та інституцію, що не відповідають одне одному, або коли застереження міститься в смартконтракті чи пропозиції з питань управління, «сторони» якої не визначено. Застереження, яке лише проголошує, що «спори вирішуються ончейн-арбітражем», не називаючи місця арбітражу, регламенту чи органу, що призначає арбітрів, ризикує виявитися невиконуваним через невизначеність.

Примітки

1. International Arbitration Act 1994, ст. 3, 5 і частина 3, Singapore Statutes Online. ↩
2. Arbitration Act 2001, ст. 49 (оскарження арбітражного рішення з питання права), Singapore Statutes Online. ↩
3. International Arbitration Act 1994, ст. 2(1) (визначення «arbitral tribunal», що охоплює надзвичайного арбітра), 12(6), 12A, 22–24, Singapore Statutes Online. ↩
4. Tomolugen Holdings Ltd v Silica Investors Ltd [2015] SGCA 57 щодо критерію зупинення провадження та арбітрабельності; Larsen Oil and Gas Pte Ltd v Petroprod Ltd [2011] SGCA 21 щодо вимог у справах про неплатоспроможність. ↩
5. Unfair Contract Terms Act 1977, ст. 3 і 11 та Другий додаток, Singapore Statutes Online. ↩
6. International Arbitration Act 1994, ст. 2A (визначення та форма арбітражної угоди, зокрема електронні повідомлення), Singapore Statutes Online. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.