Сінгапур II: приватне право і судова практика
Читати PDF-версію (3 сторінок)
У Сінгапурі немає закону, який пояснював би суду, що таке криптоактив. Закон про платіжні послуги 2019 року (Payment Services Act, PSA) визначає цифровий платіжний токен для цілей ліцензування. Правила судочинства 2021 року (Rules of Court 2021) відносять криптовалюту до рухомого майна, на яке може звернути стягнення кредитор за судовим рішенням. Закон про податок на доходи 1947 року (Income Tax Act 1947) оподатковує прибутки від неї, якщо вони мають характер доходу. Жодне з цих положень не відповідає на питання, від яких залежить результат спору: чи може токен бути об’єктом права власності, чи можна тримати його в трасті, простежити його до рук злодія, поділити під час розлучення або вимагати від ліквідатора. Ці відповіді дали суди — справа за справою, починаючи з першого судового розгляду щодо криптовалюти в Сінгапурському міжнародному комерційному суді (SICC) у 2019 році.
Ця частина викладає цей масив приватного права станом на 30 червня 2026 року. Вона починається з питання про майновий статус і чотирьох рішень, які його окреслюють. Далі йдеться про трасти, договори, засоби захисту в разі помилкових і шахрайських переказів та неплатоспроможність платформ. Завершують частину деліктне право, сімейне право, колізійне право та захист даних. Сінгапурські суди звели цю будівлю швидко, здебільшого під час розгляду проміжних заяв за відсутності відповідача. Читач, який хоче на неї покладатися, повинен знати, які положення ухвалено після повноцінного розгляду аргументів, а які залишаються попередніми (prima facie) поглядами. Тому я щоразу це зазначаю.
Порівняння зі Швейцарією проходить через кожен розділ, адже швейцарське право досягло багатьох тих самих практичних результатів законодавчим шляхом — Законом про DLT 2021 року. Два центральні положення — це відокремлення криптоактивів, що перебувають на зберіганні, у разі банкрутства відповідно до ст. 242a Федерального закону про стягнення боргів і банкрутство (SchKG/DEBA) та цінний папір на основі реєстру відповідно до ст. 973d і наступних Швейцарського зобов’язального закону (OR/CO). Сінгапур дійшов тих самих результатів — там, де взагалі дійшов, — застосувавши категорії англійського майнового права дев’ятнадцятого століття до фактів двадцять першого. Решту зробили регуляторні правила, які вимагають від ліцензованих зберігачів тримати активи клієнтів у трасті. Читач, який структурує групу в обох центрах, повинен розуміти: захист швейцарського клієнта ґрунтується на законі, а захист сінгапурського — на формулюваннях умов надання послуг і на загальних принципах права справедливості (equity). Частина D детально розглядає швейцарський бік, і на неї є перехресні посилання там, де дві системи перетинаються.
Перш ніж перейти до справ, варто сказати кілька слів про метод. Сінгапурські судові рішення цитуються за нейтральним посиланням і номером пункту — саме так сінгапурський практик шукає їх на порталі eLitigation Верховного суду. Рішення судів Англії, Гонконгу, Нової Зеландії та Австралії згадуються тому, що сінгапурські суди вважають їх переконливими відповідно до Закону про застосування англійського права 1993 року (Application of English Law Act 1993), а на кілька з них сінгапурські суди прямо посилалися. Закони цитуються за короткими назвами, які використовує Singapore Statutes Online після Переглянутого видання 2020 року (2020 Revised Edition), де номери глав замінено роком ухвалення.
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.