Онлайн- та ончейн-вирішення спорів
Читати PDF-версію (2 сторінок)
Децентралізовані протоколи вирішення спорів, як-от Kleros і Aragon Court, вирішують спори силами журі з власників токенів, які стейкають токени й голосують, а результат виконує смартконтракт. Їхні рішення не є арбітражними. Їм бракує місця арбітражу, трибуналу в правовому сенсі, арбітражної угоди, що визначає сторони, і процесуальних гарантій, які передбачають ст. V Нью-Йоркської конвенції та ст. 34 Типового закону. Сторона, яка програла в такому протоколі, може заново судитися в державному суді, а сторона, яка виграла, має лише те, що смартконтракт уже виконав. Сінгапурські суди це питання ще не вирішували. На мою думку, визначення арбітражу в IAA виключає такі протоколи, бо в них немає угоди про передання спору трибуналу, який вирішує його відповідно до права чи узгоджених правил.
Тому практичне застосування ончейн-механізмів — перший рівень у межах звичайного застереження. Сторони домовляються передавати спори нижче певного порогу на ончейн-процедуру і вважати її результат договірно обов’язковим, а більші спори та оскарження ончейн-результату вирішує арбітраж SIAC. Таку структуру запровадили кілька фундацій протоколів. Вона надає ончейн-результату сили договірного експертного висновку, який сінгапурські та швейцарські суди виконують як договірне зобов’язання, якщо його не зіпсовано шахрайством чи очевидною помилкою. Можливість виконання за Нью-Йоркською конвенцією зберігається там, де це має значення.
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.