Взаємне узгодження та обмін інформацією
Читати PDF-версію (3 сторінок)
Процедура взаємного узгодження доступна платникові податків, який вважає, що дії однієї чи обох держав призводять до оподаткування, яке не відповідає угоді. Він може подати справу до компетентного органу держави свого резидентства протягом трьох років від першого повідомлення. Після цього компетентні органи докладають зусиль, щоб вирішити справу. Протокол 2017 року додав зобов’язання виконувати будь-яку досягнуту домовленість незалежно від строків, передбачених внутрішнім правом, як того вимагає мінімальний стандарт BEPS.1 Компетентні органи і Швейцарії, і Сінгапуру діють активно. До них можна передати спір щодо подвійного резидентства чи постійного представництва за участю бізнесу з цифровими активами, хоча процедура триває від двох до чотирьох років і не зупиняє стягнення податку в жодній із держав.
Стаття про обмін інформацією відповідає статті 26 Модельної конвенції ОЕСР у редакції після 2009 року. Вона дозволяє обмін на запит інформацією, яка може бути доречною для адміністрування охоплених податків, має перевагу над банківською таємницею і не допускає «риболовецьких» запитів (fishing expeditions). Швейцарські імплементаційні норми в Законі про міжнародну адміністративну допомогу в податкових справах (StAhiG) вимагають, щоб запит ідентифікував платника податків, потрібну інформацію та податкову мету. Вони також дозволяють групові запити, які описують модель поведінки без зазначення імен осіб.2 Отже, IRAS може запитати у Федеральної податкової адміністрації Швейцарії (ESTV) дані рахунків резидента Сінгапуру на швейцарській біржі чи в банку. ESTV, своєю чергою, може запитати в IRAS дані резидента Швейцарії в сінгапурського постачальника послуг із DPT. Автоматичні канали CRS і CARF (розділ VII цієї частини) зменшили потребу в запитах щодо залишків на рахунках, але не щодо детальної історії операцій і листування, яких потребує розслідування.
Транскордонний погляд
Угода — це фундамент відносин між двома центрами. Вона запобігає подвійному оподаткуванню звичайних доходів і підтверджує оподаткування приросту капіталу в державі резидентства. Вона нічого не змінює ні щодо швейцарського податку на майно, ні щодо сінгапурського GST, ні щодо класифікації токена, яку кожна держава визначає сама. Клієнтові, який планує життя чи бізнес між Цугом і Сінгапуром, варто спершу визначитися з резидентством, далі з реальною присутністю, а вже потім з угодою. Тоді угода зробить те, для чого її створено: закріпить обраний розподіл.
Примітки
- Singapore–Switzerland DTA 2011, ст. 24 (процедура взаємного узгодження) зі змінами, внесеними протоколом 2017 р. ↩
- Singapore–Switzerland DTA 2011, ст. 25 (обмін інформацією) зі змінами, внесеними протоколом 2017 р.; Federal Act on International Administrative Assistance in Tax Matters (TAAA; StAhiG), SR 651.1, ст. 6 і 14a (вимоги до запитів; групові запити). ↩
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.