Примусове виконання проти швейцарських відповідачів
Читати PDF-версію (5 сторінок)
Визнання сінгапурських рішень у Швейцарії
Сінгапурське рішення проти відповідача з доміцилієм у Швейцарії визнають у Швейцарії за ст. 25–27 Федерального закону про міжнародне приватне право (IPRG), якщо сінгапурський суд мав юрисдикцію за швейцарськими правилами непрямої юрисдикції, рішення остаточне і немає підстав для відмови. Непрямими підставами юрисдикції за ст. 26 IPRG є, зокрема, доміцилій відповідача в Сінгапурі, дійсна угода про вибір суду, беззастережне підкорення відповідача юрисдикції суду, а для грошових вимог — зв’язок із зустрічним позовом. Сінгапурське рішення проти швейцарського відповідача, який не підкорився юрисдикції й не мав доміцилію в Сінгапурі, визнають лише за наявності конкретної підстави. Сторони мають домовитися про юрисдикцію Сінгапуру, або за аналогією має застосовуватися така підстава, як місце вчинення делікту за ст. 129 IPRG.1 Підставами для відмови є публічний порядок, неналежне вручення документів, позбавлення права бути вислуханим і попереднє суперечливе швейцарське рішення.
Далі примусове виконання відбувається через швейцарську систему стягнення боргів. Кредитор подає платіжну вимогу, а боржник заперечує. Тоді кредитор просить про остаточне усунення заперечення за ст. 80 Федерального закону про стягнення боргів і банкрутство (SchKG), і в цьому провадженні швейцарський суд вирішує питання визнання попутно. Арешт за ст. 271 абз. 1 п. 6 SchKG доступний на підставі іноземного рішення як остаточного виконавчого титулу. Це дає кредиторові змогу заморозити швейцарські активи ще до рішення про визнання. Сінгапурське рішення за речовою вимогою, яке встановлює конструктивний траст щодо токенів, що їх тримає швейцарський кастодіан, створює концептуальну складність, описану в розділі III. Швейцарські суди розв’язують її, виконуючи грошову частину і розглядаючи декларацію про траст за Гаазькою конвенцією про трасти, якщо вона застосовна.
Визнання швейцарських рішень у Сінгапурі
Швейцарське рішення виконують у Сінгапурі через позов за загальним правом на підставі рішення, бо Швейцарія не належить до країн, на які поширено дію Закону про взаємне виконання іноземних судових рішень 1959 року (Reciprocal Enforcement of Foreign Judgments Act 1959).2 Позов вимагає остаточного й безумовного рішення про стягнення фіксованої грошової суми, ухваленого судом, компетентним у міжнародному сенсі. Це означає, що на момент відкриття провадження відповідач перебував у Швейцарії або підкорився юрисдикції швейцарського суду. Запереченнями можуть бути шахрайство, порушення природного правосуддя та публічний порядок. Сінгапурський суд не переглядатиме справу по суті. Звичайним шляхом є спрощене судове рішення (summary judgment), тож швейцарське рішення можна перетворити на сінгапурське за кілька місяців. Після цього застосовуються сінгапурські інструменти примусового виконання, зокрема звернення стягнення на залишки на біржових рахунках.
Гаазька конвенція про угоди про вибір суду, якій у Сінгапурі надає чинності Закон про угоди про вибір суду 2016 року (Choice of Court Agreements Act 2016), створює договірний шлях для рішень на підставі виключних пророгаційних застережень, але лише між державами-учасницями. Швейцарія підписала Конвенцію, але станом на 30 червня 2026 року не ратифікувала її. Тож договірний шлях між двома центрами недоступний.3
| Питання | Сінгапурське рішення у Швейцарії | Швейцарське рішення в Сінгапурі |
|---|---|---|
| Правова підстава | Ст. 25–27 IPRG | Позов за загальним правом на підставі рішення |
| Міжнародний договір | Немає (ні Луганської конвенції, ні ратифікації Гаазької конвенції 2005 року Швейцарією) | Немає |
| Критерій юрисдикції | Швейцарська непряма юрисдикція (ст. 26 IPRG) | Присутність або підкорення юрисдикції |
| Перегляд по суті | Ні | Ні |
| Негрошові рішення | Можуть бути визнані (декларації, накази) | Не за загальним правом; лише грошові |
| Тимчасові накази | Не визнаються | Не визнаються; треба заново звертатися за ст. 4(10A) CLA |
| Звичайна тривалість | 6–12 місяців з урахуванням проваджень за SchKG | 3–6 місяців до сінгапурського рішення |
| Заморожування до визнання | Арешт за ст. 271 абз. 1 п. 6 SchKG | Заборона Mareva на підтримку |
Примітки
- Swiss Private International Law Act (PILA; IPRG), SR 291, ст. 25–27 і 149; непряма юрисдикція щодо деліктних вимог відповідно до ст. 149 абз. 2 літ. f IPRG. ↩
- Reciprocal Enforcement of Foreign Judgments Act 1959, ст. 3–4, Singapore Statutes Online (дата звернення: червень 2026 р.). ↩
- Choice of Court Agreements Act 2016, Singapore Statutes Online; Гаазька конференція з міжнародного приватного права, таблиця статусу Convention on Choice of Court Agreements 2005 р. ↩
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.