Трудові доходи в обох центрах
Читати PDF-версію (2 сторінок)
Стаття 15 відносить трудові доходи до держави, де виконується робота. Держава резидентства зберігає виключне право, якщо працівник перебуває в іншій державі не більше 183 днів протягом будь-якого дванадцятимісячного періоду, винагороду йому виплачує роботодавець, який не є резидентом іншої держави, і ці витрати не несе постійне представництво в ній.1 Для токенів, наданих працівникам, які працюють в обох центрах, розподіл іде за робочими днями протягом періоду вестингу. Інженер, який 60 % періоду вестингу працював у Сінгапурі та 40 % у Цугу, сплачує податок із 60 % вартості токенів на момент вестингу в Сінгапурі та з 40 % у Швейцарії, кожна держава у свій момент оподаткування. Сінгапур оподатковує в момент вестингу. Швейцарія оподатковує відповідно до власної класифікації наданих токенів, а для платіжного токена, отриманого як заробітна плата, — у момент отримання. Ці моменти можуть не збігатися, і клієнт може сплатити податок в одній державі раніше, ніж в іншій, а залік стає можливим лише тоді, коли оподаткували обидві. Правило про умовне виконання опціонів для планів участі в капіталі (розділ VI цієї частини) застосовується до частини доходу із сінгапурським джерелом, коли працівник залишає компанію.
Примітки
- Singapore–Switzerland DTA 2011, ст. 15 (доходи від найму; правило 183 днів у будь-якому дванадцятимісячному періоді; умови щодо роботодавця та постійного представництва). ↩
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.