Кримінальне порушення довіри та привласнення

Читати PDF-версію (4 сторінок)

Довірення та влада над майном

Кримінальне порушення довіри (criminal breach of trust) за ст. 405 вимагає, щоб особі було довірено майно або владу над ним (dominion). Далі ця особа мала нечесно привласнити майно чи обернути його на власну користь або використати чи розпорядитися ним усупереч приписові закону чи правомірному договору. Кваліфікований склад за ст. 409 застосовується до особи, якій майно довірено в межах її діяльності як банкіра, торговця, фактора, брокера, повіреного чи агента, у професійній якості або як директорові компанії, посадовій особі неінкорпорованого об’єднання, партнерові, ключовому керівникові чи фідуціарію. Він карається позбавленням волі на строк до двадцяти років і штрафом.¹

Реформа 2019 року додала до ст. 409 «ключового керівника» та «фідуціарія» після того, як Апеляційний суд у справі, не пов’язаній із криптоактивами, постановив, що директор не є «агентом» у розумінні старої редакції. Для бізнесу з цифровими активами наслідки значні. Генеральному директорові чи технічному директорові, який тримає ключі від омнібусного гаманця кастодіана, «довірено владу» над токенами клієнтів у найбуквальнішому сенсі. Якщо така посадова особа переводить токени клієнтів на власний торговельний рахунок компанії або передає їх у заставу за позикою пов’язаній особі, елементи ст. 409 наявні незалежно від того, чи дозволяв договір із клієнтом повторну заставу (rehypothecation). Договір має значення лише тією мірою, якою він визначає «припис закону чи правомірний договір», що його порушило розпорядження майном.

Токени як предмет довірення

Кримінальне порушення довіри вимагає наявності «майна». Довірення приватного ключа — це довірення влади над токенами, які цей ключ контролює. Сінгапурські цивільні справи про конструктивні трасти щодо викрадених USDT підтримують підхід, за яким привласненим майном є самі токени.² Складні випадки стосуються кастодіальних схем, за якими право власності на токени переходило до платформи за договором, а в клієнта залишалася лише вимога про повернення. У такій структурі власник платформи, який витрачає токени, міг і не порушити трасту, адже токени були його власними. Чи передавали умови платформи дохідності право власності, було центральним цивільним питанням у справах Hodlnaut і Vauld (див. розділ IV), і воно так само центральне для кримінального аналізу. Обвинувач, який має справу з платформою з переходом права власності, зазвичай вдається до обману чи шахрайства, що не вимагають, аби обвинувачений розпоряджався чужим майном.

Нечесне привласнення майна за ст. 403 застосовується там, де попереднього довірення не було: до особи, яка знайшла сід-фразу, до контрагента, який отримав помилковий переказ і залишив його собі, до експлойтера, який спустошив контракт. Максимальне покарання — два роки позбавлення волі, яке збільшується за обтяжувальних обставин. Цей склад корисний для обвинувачення саме тому, що сінгапурські цивільні суди постановили: отримувач помилкового переказу токенів тримає їх у конструктивному трасті з моменту отримання.

Примітки

1. Penal Code 1871, ст. 409(1), Singapore Statutes Online (дата звернення: червень 2026 р.): перелічені статуси та максимальне покарання у вигляді 20 років позбавлення волі і штрафу. ↩
2. ByBit Fintech Ltd v Ho Kai Xin and others [2023] SGHC 199, п. [33]–[36], із застосуванням критеріїв National Provincial Bank v Ainsworth до USDT. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.