Торгівля, інвестиції та міжурядові проєкти

Масштаб економічних відносин

Після 1990 року торгівля стрімко зростала. Двостороння торгівля збільшилася з 8,154 млрд доларів США 1998 року до 10,821 млрд доларів США 2000 року.¹ До 2009 року вона досягла 75,1 млрд сінгапурських доларів. З 2013 року Китай — найбільший партнер Сінгапуру в торгівлі товарами: 2023 року на нього припадало 13,9 % загальної товарної торгівлі Сінгапуру. За той самий період Сінгапур був найбільшим іноземним інвестором Китаю за обсягом інвестиційних потоків, а Китай з 2007 року є головним напрямом інвестицій Сінгапуру.²

Ці цифри треба читати уважно. Значна частина інвестицій, зафіксованих як сінгапурські, — це капітал, який інвестори з інших країн спрямовують через сінгапурські холдингові компанії. Серед них багатонаціональні групи, що використовують місто як регіональний казначейський центр, і фонди, які об’єднують капітал із багатьох країн. Тож статус Сінгапуру як найбільшого іноземного інвестора Китаю відображає його роль фінансового посередника не менше, ніж статки його власних резидентів. Те саме діє і в зворотному напрямі: китайські інвестиції в Південно-Східну Азію часто проходять через сінгапурські структури.

Угода про вільну торгівлю та її оновлення

Правова основа економічних відносин — Угода про вільну торгівлю між Китаєм і Сінгапуром (CSFTA), що набула чинності 1 січня 2009 року. Переговори про її оновлення розпочали після державного візиту голови КНР Сі Цзіньпіна 2015 року і завершили в листопаді 2018 року. Перший протокол про оновлення підписали того ж місяця під час офіційного візиту прем’єра Лі Кецяна.³

Протокол про подальше оновлення, підписаний у грудні 2023 року, набув чинності 31 грудня 2024 року. Завдяки йому угода стала першою угодою Китаю про вільну торгівлю з азійською країною, у якій зобов’язання щодо послуг та інвестицій сформульовано за методом негативного переліку: усі сектори відкриті, якщо їх прямо не виключено. На сінгапурських інвесторів більше не поширюються обмеження іноземної частки в капіталі у 22 секторах, серед них будівництво, роздрібна й оптова торгівля, архітектура та містобудування, технічні випробування і лізинг.⁴ Для фінансових установ протокол важливий насамперед сигналом, який він подає, і лише меншою мірою прямими поступками. Сінгапур став першим азійським партнером, щодо якого Китай застосував цей договірний метод, і це підтверджує роль міста як випробувального майданчика для китайського відкриття.

Сучжоу, Тяньцзінь і Чунцін

Найхарактерніша риса цих відносин — міжурядовий проєкт. Китайсько-сінгапурський Сучжоуський індустріальний парк започаткували 26 лютого 1994 року, коли віцепрем’єр Лі Ланьцін (Li Lanqing) і старший міністр Лі Куан Ю підписали угоду про його спільний розвиток. Парк займає 278 квадратних кілометрів, з яких 80 квадратних кілометрів становить зона китайсько-сінгапурської співпраці.⁵ Ідея полягала в тому, щоб передати китайському місту сінгапурське «програмне забезпечення» — методи планування, адміністрування та залучення інвестицій, напрацьовані в промисловій зоні Джуронг.

Перші роки були важкими. Спочатку пов’язаним із державою сінгапурським компаніям належало 65 % компанії-девелопера, тоді як влада Сучжоу просувала власну конкурентну промислову зону. 1999 року Сінгапур зменшив свою частку до 35 %, щоб місцевий уряд був безпосередньо зацікавлений в успіху парку. Перший прибуток, 3,8 млн доларів США, парк отримав за перші десять місяців 2001 року. 2019 року його економічний виробіток сягнув 274 млрд юанів.⁶ Урок, який Сінгапур застосував до пізніших проєктів, такий: передавання інституційних знань працює лише тоді, коли місцеві інтереси з ним узгоджено.

Другим проєктом стало Китайсько-сінгапурське Тяньцзіньське екомісто, рамкову угоду про яке прем’єр-міністр Лі Сянь Лун і прем’єр Вень Цзябао (Wen Jiabao) підписали 18 листопада 2007 року. Воно займає 30 квадратних кілометрів і було розраховане на 350 000 мешканців до 2020 року. 2019 року його населення становило близько 100 000 осіб, що свідчить: планування екоміст просувалося повільніше, ніж промисловий розвиток.⁷

Третій проєкт, Китайсько-сінгапурська (Чунцінська) демонстраційна ініціатива зі стратегічної взаємопов’язаності, започаткований 2015 року, зосереджений на фінансах, авіації, логістиці та інформаційних технологіях.⁸ На відміну від Сучжоу і Тяньцзіня, він не має фіксованої території. Його мета — пов’язати західний Китай із Південно-Східною Азією та ринками капіталу Сінгапуру. Найпомітніший результат — Новий міжнародний сухопутно-морський торговельний коридор, що веде залізницею з Чунціна до портів затоки Бейбу в Гуансі, як-от Ціньчжоу, а далі морем до Сінгапуру й інших напрямків. До вересня 2019 року коридор був пов’язаний зі 190 портами в 90 країнах.⁹

Фінансова співпраця та юань

Урядові проєкти стали інструментами фінансової співпраці. 8 лютого 2013 року Народний банк Китаю призначив сінгапурську філію Industrial and Commercial Bank of China кліринговим банком для юаня.¹⁰ Після того як MAS і Народний банк Китаю на початку того самого року розширили двосторонню угоду про валютний своп, у травні 2013 року в Сінгапурі запрацювали функції клірингу юаня. На засіданні Спільної ради 22 жовтня 2013 року Китай поширив на Сінгапур свою програму RMB Qualified Foreign Institutional Investor (RQFII) з квотою 50 млрд юанів. Сторони також домовилися про пряму торгівлю юанем і сінгапурським доларом та про дослідження можливостей транскордонних потоків юаня із Сучжоу і Тяньцзінем.¹¹

Через два роки, 9 листопада 2015 року, квоту подвоїли до 100 млрд юанів. Чунцін отримав ті самі транскордонні заходи щодо юаня, що й Сучжоу і Тяньцзінь: сінгапурські банки могли кредитувати чунцінські компанії в юанях, а ці компанії — випускати в Сінгапурі облігації в юанях і репатріювати виручку. MAS і Комісія з регулювання ринку цінних паперів Китаю (CSRC) домовилися про регулярний діалог на високому рівні та про вивчення спільних продуктів, зокрема продуктів на підтримку ініціативи «Пояс і шлях».¹² Завдяки цим заходам Сінгапур став одним із головних офшорних центрів юаня поза Гонконгом, і ця роль спирається на його торгівлю з Китаєм і присутність китайських банків.

Примітки

Wikipedia, “China–Singapore relations” (дата звернення: листопад 2026 р.): обсяг торгівлі 8,154 млрд доларів США 1998 року, 8,56 млрд доларів США 1999 року і 10,821 млрд доларів США 2000 року; 75,1 млрд SGD 2009 року. ↩
Rajah & Tann Singapore, “Commencement of China-Singapore FTA Further Upgrade Protocol w.e.f. 31 Dec 2024”, 9 січня 2025 р. (sg.rajahtannasia.com): Китай — найбільший партнер Сінгапуру в товарній торгівлі з 2013 року, 2023 року на нього припадало 13,9 % загальної товарної торгівлі; Сінгапур — найбільший іноземний інвестор Китаю за обсягом інвестиційних потоків з 2013 року; Китай — головний напрям інвестицій Сінгапуру з 2007 року. Ministry of Foreign Affairs of Singapore, сторінка країни “People's Republic of China” (дата звернення: листопад 2026 р.): Китай — найбільший торговельний партнер з 2013 року. ↩
Ministry of Foreign Affairs of Singapore, сторінка країни “People's Republic of China” (дата звернення: листопад 2026 р.): CSFTA чинна з 1 січня 2009 року; переговори про оновлення розпочато після державного візиту Сі 2015 року і завершено в листопаді 2018 року; Upgrade Protocol підписано під час офіційного візиту прем’єра Лі Кецяна в листопаді 2018 року. ↩
Rajah & Tann Singapore, “Commencement of China-Singapore FTA Further Upgrade Protocol”, 9 січня 2025 р.: протокол підписано в грудні 2023 року, чинний з 31 грудня 2024 року; CSFTA стає “China's first FTA with an Asian country where commitments for services and investment are done through the negative list approach”; коротший негативний перелік галузей, закритих для іноземних інвесторів; скасування обмежень іноземної частки в капіталі у 22 секторах, зокрема будівництві, роздрібній та оптовій торгівлі, архітектурі та містобудуванні, технічних випробуваннях, оренді та лізингу. ↩
Wikipedia, “Suzhou Industrial Park” (дата звернення: листопад 2026 р.): започатковано 26 лютого 1994 року підписанням угоди про спільний розвиток віцепрем’єром Li Lanqing і Lee Kuan Yew; загалом 278 км², зона співпраці — 80 км². ↩
Wikipedia, “Suzhou Industrial Park” (дата звернення: листопад 2026 р.): початковий розподіл часток — 65 % у сінгапурських і 35 % у китайських державних підприємств; 1999 року Сінгапур зменшив свою частку до 35 %; перший прибуток 3,8 млн доларів США за перші десять місяців 2001 року; ВВП 274 млрд юанів і податкові надходження 37 млрд юанів 2019 року. ↩
Wikipedia, “Sino-Singapore Tianjin Eco-city” (дата звернення: листопад 2026 р.): рамкову угоду підписали 18 листопада 2007 року Lee Hsien Loong і Wen Jiabao; площа 30 км²; цільовий показник 350 000 мешканців до 2020 року; населення близько 100 000 осіб у квітні 2019 року за даними China Daily. ↩
China-Singapore (Chongqing) Demonstration Initiative on Strategic Connectivity, започаткована під час державного візиту Сі Цзіньпіна до Сінгапуру в листопаді 2015 року, з чотирма пріоритетними секторами (фінансові послуги, авіація, транспорт і логістика, інформаційно-комунікаційні технології). ↩
Wikipedia, “New International Land-Sea Trade Corridor” (дата звернення: листопад 2026 р.): залізничне сполучення з Чунціна до портів затоки Бейбу, як-от Ціньчжоу, і далі морем; Сінгапур — співпартнер у міжурядовій рамці China-Singapore (Chongqing) Demonstration Initiative on Strategic Connectivity; за даними Сіньхуа, станом на вересень 2019 року — сполучення зі 190 портами в 90 країнах. ↩
Wikipedia, “Internationalization of the renminbi” (дата звернення: листопад 2026 р.): “Singapore followed with the designation of ICBC as a clearing bank in 2013”; таблиця призначень клірингових банків: сінгапурська філія ICBC, 8 лютого 2013 р. ↩
Monetary Authority of Singapore, “New Initiatives to Strengthen China-Singapore Financial Cooperation”, медіареліз, 22 жовтня 2013 р.: програму RQFII поширено на Сінгапур із загальною квотою 50 млрд RMB; пряма торгівля китайським юанем і сінгапурським доларом; розширена двостороння угода про своп “paved the way for the launch of RMB clearing functions in Singapore in May this year”; нові заходи щодо транскордонних потоків RMB із Suzhou Industrial Park і Tianjin Eco-City перебувають на вивченні. ↩
Monetary Authority of Singapore, “Cross-border RMB Flows and Capital Market Connectivity between China and Singapore to Strengthen”, медіареліз, 9 листопада 2015 р.: на Чунцін поширено заходи, що застосовувалися до Сучжоу і Тяньцзіня; сінгапурські банки можуть кредитувати чунцінські компанії в RMB, а ті можуть випускати в Сінгапурі облігації в RMB і “fully repatriate the proceeds”; квоту RQFII подвоєно з 50 до 100 млрд RMB; угоду про своп, підписану в березні 2013 року, буде поновлено; діалог MAS і CSRC; спільні продукти, зокрема на підтримку ініціативи One-Belt-One-Road. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.

Українська

Контакти

Dr Alexander Ressos, TEP

Of Counsel, KGP Legal LLC

Я є Of Counsel у KGP Legal LLC у Сінгапурі, де працюю з глобальною клієнтською базою успішних підприємців та їхніх родин, незалежних управителів активів, сировинних трейдингових компаній та інших комерційних клієнтів. Я адвокат у Німеччині та Швейцарії, також допущений до практики як солісітор в Англії та Уельсі і в Гонконгу. Свій час я розподіляю між Цугом у Швейцарії, Сінгапуром і Гонконгом. З 2017 року я консультував міжнародних клієнтів у понад 700 проєктах із криптоактивами та цифровими активами. Я також маю великий досвід у транскордонних судових спорах і арбітражі в Сінгапурі, Гонконгу та на інших ринках Південно-Східної Азії й Великого Китаю.

Я працюю в ключових фінансових центрах Південно-Східної Азії, Близького Сходу та Швейцарії, приділяючи особливу увагу захисту активів, міжнародному податковому та спадковому плануванню, а також трастам, адмініструванню компаній та іншим фідуціарним послугам. Моя філософія — бути довіреним радником, який тісно співпрацює з клієнтами й допомагає їм досягати їхніх комерційних цілей.

Усі консультації з права Сінгапуру надаються через KGP Legal LLC — авторитетну й належно ліцензовану сінгапурську фірму адвокатів і солісіторів (advocates and solicitors).

KGP Legal LLC — середня за розміром юридична фірма в Сінгапурі, здатна надавати повний спектр юридичних послуг і послуг з корпоративного адміністрування. Якщо вам потрібна додаткова інформація, зв’яжіться зі мною безпосередньо за адресою [email protected].

Зв’язатися →