Стратегія управління капіталом 2000-х років: стислий виклад
Читати PDF-версію (2 сторінок)
Від 1998 року уряд Сінгапуру і MAS цілеспрямовано перетворювали місто на глобальний центр управління активами та капіталом. Для цього вони використовували публічні мандати приватним керуючим, податкові звільнення, Інститут управління капіталом (Wealth Management Institute), створений 2003 року, і скасування податку на спадщину 2008 року. Стаття 47 Закону про банки (Banking Act) у редакції 2001 року створила закритий законодавчий режим банківської таємниці з кримінальними санкціями. Апеляційний суд у справі Susilawati підтвердив, що цей режим виключає винятки загального права. Закон про довірчих власників (зміни) 2004 року модернізував трастове право: запровадив фіксований граничний строк в 100 років, захист від іноземних вимог щодо обов’язкової частки у спадщині та обмежене право засновника трасту залишати за собою інвестиційні функції. Закон про трастові компанії 2005 року з 1 лютого 2006 року поставив професійних довірчих власників під ліцензування MAS. Швейцарські, європейські та азійські приватні банки перетворили свої сінгапурські офіси на центри обліку (booking centres). Цей рух прискорив тиск на швейцарську таємницю після 2008 року, а його символом стало створення Bank of Singapore 2010 року. Сінгапур і Женева вийшли з цього десятиліття конкурентами за азійський капітал і водночас взаємодоповнювальними центрами обліку тих самих банківських груп. Обидва мусили замінити таємницю доброчесністю як основою своєї привабливості.
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.