Стрейтс-Сетлментс і Друга хартія правосуддя

Читати PDF-версію (8 сторінок)

Стрейтс-Сетлментс 1826 року

1826 року Британська Ост-Індська компанія об’єднала три свої володіння в протоці — Пінанг, Малакку та Сінгапур — в єдину адміністративну одиницю, Стрейтс-Сетлментс (Поселення в протоках).¹ Спочатку резиденція уряду містилася в Джорджтауні на Пінангу, найстарішому з поселень. 1832 року її перенесли до Сінгапуру, який на той час уже випередив Пінанг за обсягом торгівлі та чисельністю населення.² Цей переїзд закріпив за Сінгапуром роль центру британської влади й торгівлі в регіоні.

За часів Компанії Стрейтс-Сетлментс були підрозділом Бенгальського президентства, і керували ними з Калькутти. Поселення також слугували місцем відбування покарання для засуджених з Індії. Саме їхня праця забезпечувала значну частину громадських робіт, зокрема будівництво доріг і громадських будівель у Сінгапурі.³ Підпорядкування Калькутті, де Стрейтс-Сетлментс мали невелику вагу, викликало невдоволення сінгапурських купців. Вони домагалися прямого управління з Лондона. 1 квітня 1867 року Стрейтс-Сетлментс перейшли у відання Міністерства колоній і стали коронною колонією. Ця зміна розглядається в частині B.⁴

Перша хартія Пінангу і проблема права

Питання про те, яке право застосовувати в Стрейтс-Сетлментс, уперше постало на Пінангу. Перша хартія правосуддя, надана 1807 року, заснувала суд для Пінангу, який тоді називали островом Принца Уельського.⁵ Сінгапур на момент заснування подібного акта не мав. У перші роки правосуддя здійснював резидент, якому з 1823 року допомагали магістрати з числа купців. Діяли вони на підставі розпоряджень із сумнівною правовою основою. Особливою проблемою були тяжкі злочини, адже резидент не мав чітких повноважень їх розглядати.

Брак повноцінного суду відчували насамперед купці: їм потрібен був орган, який забезпечив би виконання договорів і стягнення боргів. Порт, що зростав, мав тисячі мешканців і розгалужені кредитні зв’язки, тож не міг безкінечно покладатися на неформальне правосуддя резидента. Вихід знайшли в поширенні юрисдикції пінангського суду на всі Стрейтс-Сетлментс.

Друга хартія від 27 листопада 1826 року

Корона видала Другу хартію правосуддя 27 листопада 1826 року. Вона заснувала Судову палату острова Принца Уельського, Сінгапуру та Малакки.⁶ До складу суду входили губернатор або президент і резидент-радник того поселення, де засідав суд, як двоє суддів, а також професійний суддя — рекордер.⁷ Поєднання посадовців виконавчої влади з професійним суддею відповідало тогочасній колоніальній практиці, але породжувало тертя: рекордер часто розходився в поглядах зі своїми колегами-непрофесіоналами.

Хартію можна розглядати як шаблон, що спирається на чотири елементи: заснування і склад суду, його юрисдикцію, застосовне право та регулювання діяльності юристів-практиків.⁸ Суд отримав юрисдикцію за зразком вищих судів Англії, що охоплювала цивільні, кримінальні та церковні справи. 1837 року до неї додали адміралтейську юрисдикцію.⁹ 2026 року Верховний суд Сінгапуру відзначив двохсотріччя Хартії як момент заснування судової системи країни.¹⁰

Рекордер і перші роки суду

Першим рекордером став сер Джон Томас Кларідж, якого назвала сама Хартія.¹¹ Його каденцію затьмарив конфлікт із губернатором Робертом Фуллертоном щодо організації виїзних сесій суду. Компанія погодилася платити йому 4000 фунтів стерлінгів на рік плюс витрати на виїзні сесії, однак не повідомила про це місцеву адміністрацію, і та відмовилася оплачувати його поїздки. Тому в січні 1828 року Кларідж відмовився виїжджати на сесії до Сінгапуру та Малакки.¹² Уперше суд засідав у Сінгапурі 1828 року.¹³

Суперечка про витрати може здатися дрібницею, проте вона ілюструє постійну тему колоніального правосуддя: суд ефективний настільки, наскільки дозволяють надані йому ресурси та незалежність. Згодом Кларіджа відкликали. Відносини між виконавчою і судовою владою ще десятиліттями лишалися предметом суперечок у Стрейтс-Сетлментс. Сучасна сінгапурська судова система, що має високу міжнародну репутацію, — підсумок тривалого розвитку зі скромними початками.

Адвокати і регулювання практики

Четвертий елемент шаблону Хартії стосувався юридичної професії. Хартія надала суду право допускати адвокатів і повірених до практики в ньому та регулювати їхню поведінку.¹⁴ У перші десятиліття кваліфікованих юристів у Стрейтс-Сетлментс було так мало, що багато сторін виступали в суді особисто або покладалися на представників без належної підготовки. Зростання купецької громади породило попит на професійних юристів, які могли б складати договори, вести судові спори та консультувати щодо дедалі складнішого права компаній, судноплавства і страхування.

Сінгапурська адвокатура склалася як об’єднана професія: ті самі юристи виступають у суді як адвокати і консультують клієнтів як солісітори. Цю рису вона зберігає й нині у званні «advocate and solicitor of the Supreme Court of Singapore» (адвокат і солісітор Верховного суду Сінгапуру). Об’єднана професія добре пасувала невеликій комерційній юрисдикції, де ті самі фірми обслуговували потреби купців і в суді, і поза ним. Юридичні фірми, що виросли з цих початків, а також іноземні фірми, які згодом закріпилися в Сінгапурі, розглянуто в частині J.

Пізніші хартії та Верховний суд

Третя хартія правосуддя, надана 12 серпня 1855 року, реорганізувала Судову палату у два відділення у відповідь на зростання кількості справ у Сінгапурі.¹⁵ Після передачі поселень Міністерству колоній Ордонанс про Верховний суд 1868 року скасував Судову палату й замінив її Верховним судом Стрейтс-Сетлментс на чолі з головним суддею. Ордонанс про суди 1873 року надав Верховному суду повноваження засідати як Апеляційний суд.¹⁶ Отже, хартії поступилися місцем колоніальному законодавству, хоча прямо їх так і не скасували.¹⁷

Після здобуття незалежності Закон про Верховний суд 1969 року (Supreme Court of Judicature Act 1969) відновив Верховний суд Сінгапуру у складі Високого суду, Апеляційного суду та Кримінального апеляційного суду.¹⁸ 1994 року скасували можливість оскарження до Судового комітету Таємної ради в Лондоні, і відтоді Апеляційний суд є найвищою судовою інстанцією Сінгапуру.¹⁹ Сінгапурський міжнародний комерційний суд (SICC), заснований 2015 року як відділення Високого суду, розглянуто в частині F.

Примітки

1. Wikipedia, “Straits Settlements” (дата звернення: вересень 2026 р.): “Originally established in 1826 as part of the territories controlled by the British East India Company”. ↩
2. Wikipedia, “Straits Settlements” (дата звернення: вересень 2026 р.): “Their capital was moved from George Town, the capital of Penang, to Singapore in 1832”. ↩
3. Wikipedia, “Straits Settlements” (дата звернення: вересень 2026 р.): колонія функціонувала як “a Division within Bengal Presidency”, а поселення використовували як місця відбування покарання. ↩
4. Wikipedia, “Straits Settlements” (дата звернення: вересень 2026 р.): “On 1 April 1867, the Straits Settlements were transferred to the British Colonial Office and became a Crown colony”. ↩
5. Kevin Y.L. Tan, “The Second Charter: The Making & Unmaking of a Template for Justice”, Singapore Law Gazette, 15 квітня 2026 р.: Першу хартію правосуддя видано для Пінангу 1807 року. ↩
6. Supreme Court of Singapore, “Celebrating 200 years of upholding the Rule of Law”, judiciary.gov.sg (дата звернення: вересень 2026 р.): Друга хартія правосуддя, видана 27 листопада 1826 року, “established the Court of Judicature of Penang, Singapore and Malacca”. ↩
7. Kevin Y.L. Tan, “The Second Charter”, Singapore Law Gazette, 15 квітня 2026 р., з цитатою з Хартії: до складу суду входили “the Governor or President and the Resident Counsellor … of the Station where the Court shall be held, as two of the Judges … and … the Recorder”. ↩
8. Kevin Y.L. Tan, “The Second Charter”, Singapore Law Gazette, 15 квітня 2026 р., про “four pillars” шаблону Хартії: заснування і склад суду, обсяг юрисдикції, застосовне право та регулювання діяльності юристів-практиків. ↩
9. Kevin Y.L. Tan, “The Second Charter”, Singapore Law Gazette, 15 квітня 2026 р.: адміралтейську юрисдикцію суд отримав 1837 року. ↩
10. Supreme Court of Singapore, “Celebrating 200 years of upholding the Rule of Law”, judiciary.gov.sg (дата звернення: вересень 2026 р.). ↩
11. Kevin Y.L. Tan, “The Second Charter of Justice and the First Recorder (Part 1)”, Singapore Law Gazette, березень 2023 р.: першим рекордером був сер Джон Томас Кларідж (1792–1868), якого назвала Хартія. ↩
12. Kevin Y.L. Tan, “The Second Charter of Justice and the First Recorder (Part 1)”, Singapore Law Gazette, березень 2023 р., про суперечку з губернатором Фуллертоном, платню 4000 фунтів стерлінгів плюс витрати на виїзні сесії та відмову Кларіджа виїжджати на сесії в січні 1828 року. ↩
13. Kevin Y.L. Tan, “The Second Charter”, Singapore Law Gazette, 15 квітня 2026 р.: Судова палата вперше засідала в Сінгапурі 1828 року. ↩
14. Про повноваження Судової палати допускати адвокатів і повірених до практики та регулювати їхню діяльність відповідно до Другої хартії див. Kevin Y.L. Tan, “The Second Charter”, Singapore Law Gazette, 15 квітня 2026 р., а також історію сінгапурської адвокатури в: Kevin Y.L. Tan (ed.), The Singapore Legal System, 2-ге видання, Singapore, Singapore University Press, 1999. ↩
15. Supreme Court of Singapore, “Celebrating 200 years of upholding the Rule of Law”, judiciary.gov.sg (дата звернення: вересень 2026 р.): Третю хартію правосуддя надано 12 серпня 1855 року, і вона реорганізувала Судову палату у два відділення. ↩
16. Supreme Court of Singapore, “Celebrating 200 years of upholding the Rule of Law”, judiciary.gov.sg (дата звернення: вересень 2026 р.), про Judicial Duties Act 1867, Supreme Court Ordinance 1868 та Courts Ordinance 1873. ↩
17. Kevin Y.L. Tan, “The Second Charter”, Singapore Law Gazette, 15 квітня 2026 р.: дія Другої хартії припинилася “not through explicit repeal but through gradual supersession by new colonial legislation, particularly the 1868 Supreme Court Ordinance”. ↩
18. Supreme Court of Singapore, “Celebrating 200 years of upholding the Rule of Law”, judiciary.gov.sg (дата звернення: вересень 2026 р.): Supreme Court of Judicature Act 1969 “re-established the Supreme Court of Singapore, comprising the High Court, the Court of Appeal and the Court of Criminal Appeal”. ↩
19. Можливість оскарження до Таємної ради скасовано Judicial Committee (Repeal) Act 1994 з 8 квітня 1994 року. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на листопад 2026.