Держава як архітектор ринків

Читати PDF-версію (9 сторінок)

Статутні органи та компанії, пов’язані з урядом

Інституційна спадщина 1960-х років — це густа мережа державних статутних органів (statutory boards) і компаній, пов’язаних з урядом (government-linked companies). Більшість державних і напівдержавних підприємств заснували між 1968 і 1972 роками. Коли Вінсеміус у 1983 році пішов на відпочинок, Стулінга налічує 505 компаній, пов’язаних з урядом, згрупованих під трьома холдинговими компаніями: Temasek Holdings, Sheng-Li Holdings і MND Holdings. Вони охоплювали все — від суднобудівних заводів і нафтохімії до судноплавства, авіації, нерухомості та торговельних компаній, як-от Intraco, створеної в листопаді 1968 року, щоб перебрати центр сприяння експорту EDB.¹

Уряд обґрунтовував існування цих підприємств прогалинами в приватному секторі. Там, де місцевим підприємцям бракувало капіталу чи досвіду, держава інвестувала безпосередньо, часто разом з іноземними партнерами. Лі Сянь Лун описував державний сектор періоду становлення як невелику згуртовану групу міністрів і посадовців, які мали спільний світогляд і діяли злагоджено. За таких умов, казав він, лише дуже безстрашний або нетямущий бюрократ наважився б перешкодити проєкту розвитку. Керівний принцип він також сформулював без манівців: «Всупереч догмі laissez-faire, у Сінгапурі сприятливе бізнес-середовище спирається на ефективну державну службу, а не на атрофовану».²

Створення Temasek Holdings у 1974 році та GIC у 1981 році, яке розглянуто в розділі I частини D, надало цьому державному капіталу постійну форму.³ Від державних підприємств інших країн, що розвиваються, їх відрізняла дисципліна, якої від них вимагали. Компанії, пов’язані з урядом, мали отримувати комерційну дохідність, конкурувати з приватними фірмами і в багатьох випадках розміщувати свої акції на біржі.

Від фабрики до фінансового центру

Методи, вироблені для обробної промисловості, згодом застосували до фінансів. У 1968 році, коли реорганізували EDB, Сінгапур почав розвивати офшорний валютний ринок. Він скасував податок у джерела виплати на відсотки, що сплачуються нерезидентам за їхніми депозитами, і дозволив відкрити першу азійський валютний підрозділ (Asian Currency Unit) у жовтні 1968 року.⁴ Джерела розходяться в тому, чи податкове звільнення діє з серпня 1968 року, чи з часу ухвалення законодавства 1969 року. Це питання розглядає розділ IV цієї частини. Схема та сама, що й в обробній промисловості: визначити міжнародний бізнес, який можна залучити, усунути перешкоди, запропонувати цільову податкову пільгу, а решту віддати іноземним установам.

Уроки промислової стратегії для фінансового центру

Кілька рис методу EDB безпосередньо перейшли в управління фінансовим центром. Перша — переконаність, що мала держава мусить активно себе просувати. Лі Сянь Лун відкидав аргумент, що інвестори прийдуть самі, щойно фундаментальні показники будуть правильними. Він зауважував, що транснаціональні компанії ухвалюють рішення під тиском часу і з неповною інформацією, а це дає здатній агенції шанс схилити проєкти на користь Сінгапуру. Друга риса — координація. EDB мала переконувати інші міністерства та відомства усувати перешкоди для інвесторів, щоб проєкт міг пройти шлях від рішення до виробництва за кілька тижнів. Третя — використання іноземних фірм як учителів, чия присутність формуватиме навички, постачальників і місцевих менеджерів. Четверта — готовність пристосовувати національну політику до потреб інвесторів, від податкових правил до професійного навчання та імміграції.⁵

Кожна з цих рис знову з’являється в розділах про Управління грошово-кредитного регулювання Сінгапуру (MAS), стратегію управління капіталом і стимули для фондів та сімейних офісів. Фінансовий регулятор, якого розглянуто в розділі V цієї частини та в частині E, поєднує нагляд зі сприянням розвитку сектору так, як цього не роблять швейцарські органи. Критики бачать у такому поєднанні ризик, адже відомство, яке залучає бізнес, може вагатися, коли треба його дисциплінувати. Удари по доброчесності, розглянуті в розділі VI частини E, перевіряють саме цю напругу. Прихильники вказують на швидкість, з якою Сінгапур будував нові ринки, від азійських доларів у 1968 році до криптоактивів у 2020-х роках.

Сама EDB переключилася на послуги. У 1986 році, після рецесії 1985 року, вона створила Відділ сприяння розвитку послуг (Services Promotion Division) для залучення інвестицій у 18 секторів послуг, що можуть бути предметом міжнародної торгівлі. Дані щодо тієї рецесії знову розходяться. Рада національної спадщини (National Heritage Board) пише про скорочення на 1,7 %, перше від часу здобуття незалежності, тоді як пізніші переглянуті національні рахунки показують спад на 0,6 %.⁶ До 1991 року EDB розширила свої цілі з обробної промисловості на послуги, як-от операційні штаб-квартири та науково-дослідні розробки. На той час у Сінгапурі працювали понад 700 міжнародних виробничих компаній і ще 2000 у сферах торгівлі, фінансів і послуг.⁷ Стимули для штаб-квартир 1980-х років передбачили стимули для сімейних офісів, розглянуті в розділі III частини E, а також логіку Програми глобального трейдера (Global Trader Programme), про яку йдеться в розділі I частини G.

EDB сьогодні

Через шістдесят п’ять років після заснування EDB залишається головною агенцією Сінгапуру зі сприяння інвестиціям. Вона має 20 закордонних представництв у 14 країнах, а з 1991 року діє її інвестиційний підрозділ EDBI. У 2025 році вона забезпечила зобов’язання на 14,2 млрд сінгапурських доларів (S$14,2 млрд) інвестицій в основні засоби та на 8,9 млрд сінгапурських доларів (S$8,9 млрд) загальних бізнес-витрат. Очікується, що після реалізації протягом п’яти років ці зобов’язання створять 15 700 робочих місць і 18 млрд сінгапурських доларів (S$18 млрд) доданої вартості на рік.⁸

У 2025 році на обробну промисловість усе ще припадало 18,5 % номінального ВВП, тоді як на фінанси та страхування — 14,0 %. Обсяг прямих іноземних інвестицій у Сінгапурі на кінець 2024 року досяг 3130 млрд сінгапурських доларів (S$3130 млрд), з них 779 млрд сінгапурських доларів (S$779 млрд) надійшли зі Сполучених Штатів.⁹ Отже, фінансовий центр вбудований в економіку, яку створила стратегія 1960-х років. Його банки фінансують транснаціональні компанії, його керуючі фондами інвестують у них, а його юристи складають їхні договори.

Другий стовп і новий набір стимулів

Податкові канікули, найстаріший інструмент EDB, значною мірою втратили силу в умовах глобального мінімального податку. Сінгапурський Закон про багатонаціональні підприємства (мінімальний податок) 2024 року (Multinational Enterprise (Minimum Tax) Act 2024) встановлює мінімальну ставку 15 % і запроваджує внутрішній додатковий податок (domestic top-up tax). Закон застосовується до багатонаціональних груп із консолідованою виручкою щонайменше 750 млн євро у двох із чотирьох попередніх років, для фінансових років, що починаються 1 січня 2025 року або пізніше.¹⁰ Піонерські податкові канікули, які знижують ефективну ставку нижче 15 %, просто перемістили б надходження від інвестора до сінгапурської скарбниці через додатковий податок.

Уряд відповів у бюджеті 2024 року повертаним інвестиційним кредитом (Refundable Investment Credit), який надають EDB та Enterprise Singapore. Компанії можуть отримати підтримку в розмірі до 50 % за кожною категорією кваліфікованих витрат. Невикористані кредити повертаються грошима протягом чотирьох років після того, як компанія виконала умови.¹¹ Інструмент новий. Метод — той самий, що й у 1960-х роках: дискреційна пільга, про яку домовляються з агенцією і яку надають за умови зобов’язань, що служать національній економіці.

Примітки

1. F. Stoelinga, Albert Winsemius, op. cit., с. 331, з посиланням на Parliamentary Debates, Official Report, т. 43, № 1, 1983, стовп. 90–96; F. Stoelinga, Albert Winsemius, op. cit., с. 330–331; Wikipedia, “1968 in Singapore” (дата звернення: листопад 2026 р.): Intraco Ltd утворено 5 листопада 1968 року. ↩
2. Промова бригадного генерала Lee Hsien Loong від 1 серпня 1991 р., op. cit., с. 8; промова бригадного генерала Lee Hsien Loong від 1 серпня 1991 р., op. cit., с. 7. ↩
3. Wikipedia, “Temasek Holdings” (дата звернення: листопад 2026 р.): зареєстровано відповідно до Companies Act 25 червня 1974 року; Wikipedia, “GIC Private Limited” (дата звернення: листопад 2026 р.): засновано 22 травня 1981 року як Government of Singapore Investment Corporation. ↩
4. F. Stoelinga, Albert Winsemius, op. cit., с. 330–331 і 358, з цитуванням Catherine R. Schenk, “The Dissolution of a Monetary Union: The Case of Malaysia and Singapore 1963–1974” (2013) 41 Journal of Imperial and Commonwealth History 496, с. 514–515 (податок у джерела виплати на відсотки за депозитами нерезидентів скасовано в серпні 1968 року), а також Katrijn de Ronde щодо першої Asian Currency Unit, створеної Bank of America у жовтні 1968 року. Промова на шостій Міжнародній податковій конференції, op. cit., с. 3, датує законодавство 1969 роком. ↩
5. Промова бригадного генерала Lee Hsien Loong від 1 серпня 1991 р., op. cit., с. 3–5: заперечення прихильників вільного ринку та відповідь, що транснаціональні компанії “have to decide on investment projects under time pressure and given only partial information”; EDB “has coordinated policy implementation by multiple departments and agencies”; “As a nation, we have consciously adjusted our policies, modified our attitudes, and trained our workers to match changing market needs.” ↩
6. Roots.gov.sg, “Transforming Landscapes, Improving Lives”, op. cit.: Services Promotion Division 1986 року, що охоплював 18 секторів послуг, які можуть бути предметом міжнародної торгівлі; скорочення на 1,7 % у 1985 році; Wikipedia, “Economy of Singapore”, таблиця даних (дата звернення: листопад 2026 р.): зростання реального ВВП −0,6 % у 1985 році. ↩
7. Промова бригадного генерала Lee Hsien Loong від 1 серпня 1991 р., op. cit., с. 3 і 9: “It has broadened from promoting manufacturing to including service activities, such as operational Headquarters and R&D, among its targets”; “more than 700 international manufacturing companies, and 2,000 more in the trading, financial and services sectors”. ↩
8. Wikipedia, “Economic Development Board” (дата звернення: листопад 2026 р.): EDBI з 1991 року є інвестиційним підрозділом EDB; “20 international offices in 14 countries”; Singapore Economic Development Board, прес-реліз “EDB continued to secure high value investment commitments in 2025 amidst a volatile global operating environment”, 9 лютого 2026 р., пп. 3 і 5: інвестиції в основні засоби (FAI) на S$14,2 млрд, з них близько S$12,1 млрд — проєкти, пов’язані з обробною промисловістю; загальні бізнес-витрати (TBE) на S$8,9 млрд; 15 700 робочих місць; S$18 млрд доданої вартості. ↩
9. Department of Statistics Singapore, інфографіка “Singapore Economy” (дата звернення: листопад 2026 р.), с. 1: ВВП 2025 року в поточних ринкових цінах, обробна промисловість 18,5 %, фінанси та страхування 14,0 %, оптова торгівля 19,7 %; с. 3: “Stock of Foreign Direct Investment in Singapore in 2024 Total S$3,130.4 Bil”, США — S$778,6 млрд. ↩
10. Multinational Enterprise (Minimum Tax) Act 2024, ст. 7 (“The minimum rate is 15%”), 8(1)–(2) і 27–28, у редакції, відтвореній на lawplayer.com за Singapore Statutes Online (дата звернення: листопад 2026 р.). ↩
11. Inland Revenue Authority of Singapore, “Refundable Investment Credit (RIC)” (iras.gov.sg, дата звернення: листопад 2026 р.): “Companies can receive up to 50% of support on each qualifying expenditure category”; невикористані кредити повертаються “in cash within four years”; правова підстава — ст. 93B Income Tax Act 1947; EDB та EnterpriseSG як “Approving Authorities”. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.