Заснування Управління грошово-кредитного регулювання Сінгапуру
Читати PDF-версію (4 сторінок)
1 січня 1971 року в Сінгапурі розпочав роботу новий статутний орган. Управління грошово-кредитного регулювання Сінгапуру (MAS) перебрало функції, що доти були розпорошені між кількома урядовими відомствами: регулювання банків і фінансових компаній, валютний контроль, управління зовнішніми резервами, продаж казначейських векселів і роботу клірингової палати. Емісії валюти воно не перебрало — вона ще тридцять один рік лишалася за окремим валютним правлінням. Стороннім спостерігачам такий устрій видавався безладним, проте це був свідомий задум. Його обрала невелика група міністрів і посадовців, які хотіли мати інструменти центрального банку без пов’язаних із ними спокус.
Цей розділ простежує створення цієї установи та принципи, на яких її збудовано. Він починається з розпорошених грошово-кредитних функцій кінця 1960-х років і з рішення 1967 року зберегти валютне правління, коли Сінгапур випустив власний долар. Далі розглянуто Закон про Управління грошово-кредитного регулювання Сінгапуру 1970 року (Monetary Authority of Singapore Act 1970), Раду валютних комісарів і тривалу дискусію, що завершилася злиттям двох органів 2002 року. Ще два підрозділи присвячено політичним рішенням, які визначили характер MAS. Перше — грошово-кредитна політика з орієнтиром на валютний курс, ухвалена 1981 року. Друге — наглядова філософія, побудована на суворому допуску, високих пруденційних стандартах і ревному ставленні до репутації; вона пережила всі пізніші реформи методів. Наприкінці розділу йдеться про практичні наслідки для тих, хто сьогодні має справу з MAS, а також подано порівняння з Женевою та Гонконгом.
Женевський том описує шлях країни, що дійшла до тієї самої мети в іншому порядку. Швейцарія заснувала свій національний банк 1905 року й відкрила його 1907 року, надала йому монополію на емісію банкнот, а банківський нагляд залишила окремій федеральній комісії, створеній 1934 року. Її наступниця FINMA об’єднує нагляд за банками, страховиками та іншими посередниками лише з 2009 року.1 Сінгапур дійшов до інтеграції протилежним шляхом: 1971 року він почав з інтегрованого грошово-кредитного органу й регулятора, а емісію банкнот додав останньою. Цей контраст багато говорить про обидва фінансові центри та про роль держави в кожному з них.
Головне
До 1971 року функції центрального банку в Сінгапурі були розподілені між валютним правлінням, двома уповноваженими з питань банків і фінансових компаній, департаментом валютного контролю, департаментом закордонних інвестицій і Генеральним бухгалтером (Accountant-General). Після того як 1970 року парламент ухвалив Закон про MAS, Управління 1 січня 1971 року розпочало роботу з усіма функціями центрального банку, крім емісії банкнот. Вона лишилася за Радою валютних комісарів, створеною 1967 року. 1977 року MAS перебрало нагляд за страхуванням, а 1984 року — за галуззю цінних паперів, що зробило його одним із перших у світі інтегрованих фінансових регуляторів. З 1981 року воно проводило грошово-кредитну політику через управління торговельно зваженим курсом сінгапурського долара, і цей підхід досі визначає її рамку. Його нагляд спершу спирався на суворий допуск, високі пруденційні вимоги та жорстке примусове виконання, а після 1997 року змістився до нагляду з урахуванням ризиків і розкриття інформації. Репутація фінансового центру при цьому завжди вважалася регуляторним надбанням. 1 жовтня 2002 року валютне правління злилося з MAS, і Управління стало центральним банком у повному сенсі.
Примітки
- Ressos, Genève, place financière internationale, partie D, chap. II et IV, з наведеними там джерелами: федеральний закон про Швейцарський національний банк від 6 жовтня 1905 року; відкриття SNB 20 червня 1907 року; Commission fédérale des banques, створена банківським законом 1934 року; FINMA працює з 1 січня 2009 року, об’єднавши Федеральну банківську комісію, Федеральне управління приватного страхування та Контрольний орган із протидії відмиванню грошей. ↩
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.