Кінець банківської таємниці для іноземних податкових цілей: стислий виклад
Читати PDF-версію (2 сторінок)
Сінгапурська банківська таємниця, встановлена статтею 47 Закону про банки, у 2009–2018 роках втратила силу щодо іноземних податкових органів, хоча й далі захищає клієнтів від розкриття інформації приватним особам. Після підтримки стандарту ОЕСР 7 березня 2009 року та короткого перебування в сірому списку Сінгапур запровадив обмін інформацією на запит законами 2009 і 2013 років, які спершу вимагали судового наказу, а потім скасували цю вимогу. FATCA приніс автоматичний обмін зі Сполученими Штатами за угодою за моделлю 1, підписаною 9 грудня 2014 року, яка з 2021 року стала взаємною. Загальний стандарт звітності (CRS) поширив автоматичний обмін приблизно на дев’яносто юрисдикцій, і перший обмін відбувся у вересні 2018 року. З 1 липня 2013 року тяжкі податкові злочини стали предикатними злочинами щодо відмивання грошей, а MAS зобов’язало банки відмовляти клієнтам або перевіряти клієнтів, яких підозрюють у зберіганні доходів від умисного чи шахрайського ухилення від сплати податків, зокрема іноземних. Питання успадкованих активів розв’язували через критичну перевірку наявних клієнтів, обов’язки звітувати щодо активів, які перебували на рахунках 1 липня 2013 року, та іноземні програми амністії. Сінгапурської амністії не було, як не було й американської програми врегулювання на кшталт тієї, яку нав’язали Женеві та іншим швейцарським центрам.
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.