Рада економічного розвитку та стратегія виживання: стислий виклад
Читати PDF-версію (3 сторінок)
Рада економічного розвитку (EDB), заснована 1 серпня 1961 року за рекомендацією місії Організації Об’єднаних Націй на чолі з Альбертом Вінсеміусом (Albert Winsemius), була інструментом, за допомогою якого уряд самоврядного Сінгапуру взявся подолати масове безробіття через індустріалізацію. Після відокремлення від Малайзії в 1965 році стратегія змістилася із захищеного регіонального ринку до експортного виробництва транснаціональних компаній. Їх приваблювали піонерські податкові канікули за Законом про стимули економічного розширення (звільнення від податку на доходи) 1967 року (Economic Expansion Incentives (Relief from Income Tax) Act 1967) і оперативність EDB, як показав прихід Texas Instruments у 1968 році. Британське рішення вивести війська до 1971 року загрожувало приблизно п’ятій частині економіки та понад 30 000 робочих місць. Відповіддю стало перетворення баз на суднобудівні заводи й промислові землі та дисципліноване залучення нових інвестицій. Закон про зайнятість і зміни до законодавства про трудові відносини 1968 року, Національна рада з питань заробітної плати 1972 року, Закон про вилучення земель 1966 року (Land Acquisition Act 1966) і державне житло дали державі контроль над працею та землею. Ціну за це заплатили працівники й власники землі, і пізніші реформи її частково зменшили. Модель, що з цього постала, у якій статутні органи та компанії, пов’язані з урядом, проєктують і підтримують відкриті ринки, сформувала офшорний ринок, схеми стимулів і регуляторний стиль фінансового центру, які описують наступні розділи.
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.