Китайський банк як інституція громади

Читати PDF-версію (6 сторінок)

Засновники як лідери громади

Директори китайських банків водночас були лідерами громади. Лім Пенг Сіанг з 1913 до 1916 року, за винятком 1914 року, був президентом Сінгапурської китайської торговельної палати, а з 1921 до 1941 року — членом Китайської консультативної ради. Тан Ченг Сіонг (Tan Cheng Siong) з Oversea-Chinese Bank був мировим суддею, членом Торговельної палати і членом Китайської консультативної ради. Хокк’єнські купці збиралися в клубах на кшталт Goh Loo Club та Ee Hoe Hean Club, де обмінювалися новинами з Китаю і домовлялися про справи. Саме там Тан Чін Туана познайомили з банкірами, які згодом узяли його на роботу.¹

Це переплетення забезпечувало банкам депозити. Воно ж породжувало конфлікти інтересів, які оголили банкрутства 1913 і 1931 років. Директорові, який був лідером громади, нелегко було відмовити в позиці. Вкладник, що довіряв йому особисто, рідко питав, як ведеться банк. Колоніальний ордонанс 1914 року розв’язав один бік проблеми, обмеживши незабезпечені позики директорам. Глибшу проблему — зосередження заощаджень громади на статках кількох провідних родин — розв’язало лише зростання банків за межі кола їхніх засновників.

Привчання до банківських послуг

Китайські банки принесли банківські послуги людям, до яких європейські банки не діставали. Гафф доводить, що вони освоїли ринок китайських вкладників, ділових людей і підприємців, якого європейські банки обслуговувати не могли, і привчали ширшу громаду користуватися банками. Крім того, вони кредитували ширше коло підприємств, зокрема виробництво, яке європейські банки здебільшого ігнорували, віддаючи перевагу торговельному фінансуванню та якісній іпотеці.² У цьому сенсі китайські банки виконували функцію розвитку, що виходила за межі обслуговування власної діалектної групи.

Вони брали на себе й фідуціарні ролі. З травня 1919 року Ho Hong Bank діяв як виконавець заповітів і довірчий власник.³ Для китайських родин адміністрування спадщини банком, чиїх директорів знали в громаді, було середнім шляхом між родинним виконавцем, який міг бути упередженим, і англійською трастовою компанією, яка могла не розуміти китайських родинних звичаїв. Розділ III частини A описував правові труднощі китайських родових трастів. Частина E показує, як трастовий бізнес сучасного фінансового центру виріс із таких початків.

Освіта і благодійність

Лідери китайських банків щедро фінансували школи й благодійні справи. Тан Ках Кі заснував 1919 року The Chinese High School у Сінгапурі, а 1921 року — Сяменський університет. Лі Конг Чіан з 1934 до 1957 року очолював раду The Chinese High School, а 1952 року створив Lee Foundation з філіями в Малаї (від 1960 року) і Гонконгу (від 1965 року).⁴ Благодійність зміцнювала авторитет, від якого залежали банки. Банкірові, що фінансував школи громади, її члени довіряли свої заощадження.

Ця модель і досі визначає відносини між банками Сінгапуру та заможними родинами, які їх заснували або контролювали. Родини, що будували банки, створювали й фундації, які досі володіють значними частками і фінансують освіту, культуру та дослідження. Розділ III частини E розглядає сімейний офіс і благодійні структури, через які такими статками володіють сьогодні.

Від банку громади до національного чемпіона

Діалектний банк не зберігся як тип. Його клієнти вийшли за межі діалектної громади, управителі перейняли методи західної банківської справи, а держава зрештою стала регулювати його, як і будь-який інший банк. Установа, що постала зі злиття 1932 року, сьогодні — один із найбільших банків Південно-Східної Азії. Наприкінці 2025 року OCBC повідомив про загальні активи 675,69 млрд сінгапурських доларів і чистий прибуток 7,42 млрд сінгапурських доларів.⁵ Такий масштаб — результат пізнішого розвитку, який розглядають частини C, D та E. Проте основи заклали в міжвоєнні роки: банк, що належав сінгапурському китайському капіталу, орієнтувався на регіон і мав лідерів, чий авторитет у громаді давав вкладникам упевненість.

Примітки

1. Wikipedia, “Lim Peng Siang” (дата звернення: листопад 2026 р.): президент Singapore Chinese Chamber of Commerce з 1913 до 1916 р., крім 1914 р., коли був віцепрезидентом; член Chinese Advisory Board з 1921 до 1941 р.; кілька разів відмовлявся від місця в Законодавчій раді; ISEAS, “Biographical Notes: Tan Chin Tuan (1908–2005)”, 2023, с. 1: Tan Cheng Siong був мировим суддею і членом Chinese Chamber of Commerce та Chinese Advisory Board; ISEAS, “Biographical Notes: Tan Chin Tuan (1908–2005)”, 2023, с. 1: Goh Loo Club та Ee Hoe Hean Club були місцями, де хокк’єнські купці збиралися, обмінювалися новинами з Китаю і шукали ділових можливостей; там Tan Chin Tuan познайомили з Tan Ean Kiam і з директором-розпорядником Chinese Commercial Bank, який згодом узяв його на роботу. ↩
2. W. G. Huff, “Currency Boards and Chinese Banking Development”, 2003, с. 4 і 8: китайські банки “tapped a market of Chinese savers, businessmen and entrepreneurs that European banks did not reach” і в Малаї “encouraged the ‘banking habit’ and attracted additional finance”; W. G. Huff, “Currency Boards and Chinese Banking Development”, 2003, с. 7–9: основним інтересом європейських банків залишалося фінансування зовнішньої торгівлі, а також певне іпотечне кредитування під якісну нерухомість; китайські банки “financed a wide range of activities, including manufacturing”. ↩
3. Wikipedia, “Ho Hong Bank” (дата звернення: листопад 2026 р.): з травня 1919 року банк почав діяти як виконавець заповітів і довірчий власник. ↩
4. Wikipedia, “Tan Kah Kee” (дата звернення: листопад 2026 р.): заснував The Chinese High School (нині Hwa Chong Institution) 1919 року і Сяменський університет 1921 року; Wikipedia, “Lee Kong Chian” (дата звернення: листопад 2026 р.): голова ради The Chinese High School з 1934 до 1957 р.; заснував Lee Foundation у Сінгапурі 1952 року, філію в Малаї 1960 року і Lee Foundation Limited у Гонконгу 1965 року. ↩
5. OCBC, Annual Report 2025, “Financial highlights” (ocbc.com, дата звернення: листопад 2026 р.): загальні активи 675,69 млрд доларів; чистий прибуток 7,42 млрд доларів. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.