Рада валютних комісарів

Читати PDF-версію (6 сторінок)

Мандат і правило покриття

Рада валютних комісарів Сінгапуру (Board of Commissioners of Currency, Singapore) діяла відповідно до Закону про валюту 1967 року (Currency Act 1967). Як пояснив у парламенті 2002 року другий міністр фінансів Лім Хнг Кіанг (Lim Hng Kiang), на момент створення валютне правління мало три ознаки: фіксований валютний курс, повну конвертованість банкнот і монет за цим курсом і повне покриття валюти золотом або іноземними активами.¹ Через правило покриття правління не могло ні фінансувати уряд, ні кредитувати банки. Кожному долару в обігу відповідали зовнішні активи, і торговці та інвестори могли перевірити це за опублікованою звітністю.

Обидва органи були пов’язані на найвищому рівні: у 1970-х роках Хон Суй Сен (Hon Sui Sen) очолював і правління, і Управління.² Така персональна унія двох головувань забезпечувала координацію між ними, а юридичне розмежування зберігало правило покриття.

Взаємозамінність валют з Малайзією та Брунеєм

Нові валюти 1967 року не розірвали грошових зв’язків у межах колишньої валютної зони. Сінгапур, Малайзія та Бруней домовилися, що їхні валюти обмінюватимуться за номіналом. Сінгапурський долар залишався взаємозамінним із малайзійським рингітом до 8 травня 1973 року, коли Малайзія вийшла з цієї домовленості.³ Домовленість із Брунеєм діє досі.

За даними Управління, Угоду про взаємозамінність валют (Currency Interchangeability Agreement) з Брунеєм укладено 1967 року для розвитку грошово-кредитної співпраці двох країн. Її сорокаріччя відзначили 27 червня 2007 року випуском пам’ятних банкнот номіналом 20 доларів, представлених у Бандар-Сері-Бегавані. 5 липня 2017 року султан Брунею та прем’єр-міністр Сінгапуру представили в палаці Істана в Сінгапурі пам’ятні банкноти номіналом 50 доларів до п’ятдесятиріччя угоди.⁴ Ця угода — одна з найстаріших чинних грошових домовленостей в Азії. Вона показує, що модель валютного правління залишала простір для регіональної співпраці на тому самому принципі повного покриття.

Тривала дискусія про злиття

Співіснування Управління і правління невдовзі взяли під сумнів. Внутрішні документи Управління свідчать, що 1974 року уряд схвалив злиття в принципі. У травні 1979 року Straits Times повідомила на першій шпальті, що про центральний банк оголосять у липні чи серпні того ж року. У жовтні 1980 року та сама газета написала, що план відклали «до нової оцінки».⁵

Причиною затримки був Го Кенг Сві (Goh Keng Swee). У серпні 1980 року він змінив Хон Суй Сена на посаді голови Управління, виступив проти злиття і волів залишити емісію валюти за правлінням.⁶ Та сама людина, яка 1970 року наполягла на назві Управління, через десятиліття обстоювала розділення. Тож правління пережило дискусії 1970-х років, хоча його практичне значення поступово зменшувалося.

Злиття 2002 року

Наприкінці 1990-х років аргументи на користь розділення ослабли. Від фіксованого курсу відмовилися ще 1973 року, коли валюту відпустили в плавання, а конвертованість за фіксованим курсом скасували 1982 року. У Законі про валюту лишилася тільки вимога повного зовнішнього покриття. 1997 року в листуванні з правлінням Управління поставило питання, чи має дисципліна валютного правління ще сенс, адже банкноти й монети тоді становили менше 10 % грошової маси.⁷

У липні 2002 року Лім Хнг Кіанг представив парламенту зміни до Закону про валюту. Довіра, пояснив він, тепер «випливає з послідовності й виваженості нашої грошово-кредитної та бюджетної політики, а також із наших валютних резервів». І підсумував: «MAS стане повноцінним центральним банком».⁸ Злиття набуло чинності 1 жовтня 2002 року, коли Управління перебрало емісію валюти.⁹

Дж. Й. Піллаї (J. Y. Pillay), колишній директор-розпорядник Управління, зауважив, що злиття не викликало «ані писку ні звідки, і навіть міжнародні медіа його не помітили».¹⁰ Ця тиша найкраще довела, що мету засновників досягнуто. Через тридцять п’ять років після перших банкнот довіра до сінгапурського долара вже не залежала від механічного правила. Вона трималася на репутації установ, які ним управляли.

Примітки

1. Barbara Quek, “The Making of the Monetary Authority of Singapore”, BiblioAsia, жовтень–грудень 2022 р., виклад виступу Lim Hng Kiang у парламенті в липні 2002 року: валютне правління 1967 року мало три ознаки — фіксований валютний курс, повну конвертованість за цим курсом і повне покриття золотом або іноземними активами. ↩
2. Barbara Quek, “The Making of the Monetary Authority of Singapore”, BiblioAsia, жовтень–грудень 2022 р.: Hon Sui Sen очолював і MAS, і BCCS на час принципового рішення про злиття 1974 року. ↩
3. Wikipedia, “Singapore dollar” (дата звернення: листопад 2026 р.): сінгапурський долар обмінювався за номіналом на малайзійський рингіт “until 8 May 1973” відповідно до Interchangeability Agreement; взаємозамінність із брунейським доларом “is still maintained”. ↩
4. Monetary Authority of Singapore, “Brunei-Singapore Currency Interchangeability Agreement” (mas.gov.sg, дата звернення: листопад 2026 р.): угода “was established in 1967 to promote monetary cooperation between Brunei Darussalam and Singapore”; пам’ятні банкноти номіналом 20 доларів до 40-річчя представлено 27 червня 2007 року на церемонії в Бандар-Сері-Бегавані; банкноти номіналом 50 доларів до 50-річчя представлено в сінгапурському палаці Істана 5 липня 2017 року; випущено один мільйон брунейських і два мільйони сінгапурських банкнот номіналом 50 доларів. ↩
5. Barbara Quek, “The Making of the Monetary Authority of Singapore”, BiblioAsia, жовтень–грудень 2022 р.: принципове схвалення злиття 1974 року; повідомлення Straits Times від 23 травня 1979 року (“Central Bank ‘in July or August’”); повідомлення від 25 жовтня 1980 року, що план відкладено “pending a new appraisal”. ↩
6. Barbara Quek, “The Making of the Monetary Authority of Singapore”, BiblioAsia, жовтень–грудень 2022 р.: Goh Keng Swee змінив Hon на посаді голови 1 серпня 1980 року й виступив проти злиття двох органів; Monetary Authority of Singapore, “Our History” (дата звернення: листопад 2026 р.): Goh Keng Swee — голова з серпня 1980 до січня 1985 року. ↩
7. Barbara Quek, “The Making of the Monetary Authority of Singapore”, BiblioAsia, жовтень–грудень 2022 р.: Сінгапур відпустив валюту в плавання 1973 року; конвертованість скасовано 1982 року; вимога покриття зовнішніми активами залишилася в Currency Act; 1997 року MAS поставило під сумнів доречність дисципліни валютного правління, оскільки банкноти й монети становили менше 10 % грошової маси. ↩
8. Barbara Quek, “The Making of the Monetary Authority of Singapore”, BiblioAsia, жовтень–грудень 2022 р., цитата Lim Hng Kiang у парламенті в липні 2002 року: довіра “derived from the consistency and soundness of our monetary and fiscal policies, as well as our foreign reserves”; “MAS will become a full-fledged central bank.” ↩
9. Monetary Authority of Singapore, “Our History” (дата звернення: листопад 2026 р.): 1 жовтня 2002 року, після злиття з Board of Commissioners of Currency, MAS перебрало емісію валюти. ↩
10. Barbara Quek, “The Making of the Monetary Authority of Singapore”, BiblioAsia, жовтень–грудень 2022 р., цитата J. Y. Pillay: злиття викликало “not a squeak from anywhere and not even remarked upon in the international media”. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.