Азійська фінансова криза 1997 року: стислий виклад
Читати PDF-версію (2 сторінок)
Азійська фінансова криза почалася з переходу таїландського бата до вільного плавання 2 липня 1997 року й поширилася Південно-Східною Азією та Кореєю, спричинивши в 1998 році обвал виробництва в найбільш постраждалих економіках. Сінгапур не мав зовнішнього державного боргу, мав великі резерви й добре капіталізовані банки. Проте тісні зв’язки з регіоном передали шок через торгівлю, регіональні банківські кредити, валюту, фондовий ринок і нерухомість, тож переглянуті національні рахунки показують скорочення приблизно на 2 % у 1998 році. MAS дало сінгапурському долару знецінитися щодо долара США, утримуючи загалом стабільним його курс щодо зваженого за торгівлею кошика валют. Уряд відмовився від контролю за рухом капіталу та від підтримувальних закупівель акцій, натомість скоротив витрати бізнесу пакетом на S$ 2 млрд у червні 1998 року й пакетом на S$ 10,5 млрд у листопаді 1998 року, головним елементом якого стало зниження внесків роботодавців до CPF. Криза принесла вищі стандарти розкриття інформації для місцевих банків, заморожування сінгапурських пакетів малайзійських акцій на CLOB і нову роль Сінгапуру як регіонального кредитора Таїланду та Індонезії. Насамперед вона стала поворотним пунктом, на якому Сінгапур перейшов від регулювання до нагляду, орієнтованого на ризики, відкрив свій банківський сектор і поставив собі за мету стати фінансовим центром світового рівня.
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.