Ринок азійського долара 1968 року
Читати PDF-версію (4 сторінок)
У жовтні 1968 року сінгапурська філія Bank of America почала приймати від нерезидентів депозити в доларах США й надавати ці кошти в позику позичальникам за межами Сінгапуру. Ці операції обліковували в окремому комплекті рахунків — першій азійському валютному підрозділі (Asian Currency Unit). Вона користувалася звільненням від податку у джерела виплати, який Сінгапур в інших випадках стягував із відсотків, що сплачувалися нерезидентам. Суми були скромними. Наприкінці першого року загальні активи одиниці становили лише 30,5 млн доларів США. Проте за тринадцять років ринок, що виріс із цього початку, налічував понад 85 млрд доларів. Сінгапур став головним офшорним банківським центром Азії.1
Цей розділ розглядає ринок азійського долара (Asian Dollar Market) — офшорний ринок в іноземних валютах, який перетворив молоду республіку на фінансовий центр для азійського часового поясу. Він починається з ринку євродоларів у Лондоні, відгалуженням якого був азійський ринок, і з аргументу часового поясу, що зробив Сінгапур правдоподібною локацією. Далі він описує правовий механізм азійської валютної одиниці та податкові стимули, що її супроводжували, простежує зростання офшорного банкінгу впродовж 1970-х років і запитує, чого цей епізод навчає про метод, яким Сінгапур відтоді будує свій фінансовий сектор. Заснуванню Управління грошово-кредитного регулювання Сінгапуру (MAS), яке з 1971 року перебрало нагляд за ринком, присвячено розділ C.V.2 Стратегію індустріалізації, у яку вписувався фінансовий центр, розглянуто в розділі C.III.
Порівняння з Женевою повчальне від самого початку. Женевський том описує, як швейцарські банки процвітали після 1945 року, залучаючи приватні статки клієнтів, які шукали стабільної валюти, політичного нейтралітету та конфіденційності. Сінгапур у 1968 році не міг запропонувати жодної з цих переваг у порівнянній мірі. Він був незалежним лише три роки, не мав центрального банку і ось-ось мав утратити британські військові бази, на яких трималася значна частина його економіки. Він міг запропонувати місце в часі, готовність швидко ухвалювати закони та уряд, який розглядав фінансовий центр як питання національної стратегії. Ринок азійського долара показує, як далеко мала держава могла зайти лише з цими активами.
Головне
Ринок азійського долара — це офшорний ринок у доларах США та інших іноземних валютах із центром у Сінгапурі. Він виник у жовтні 1968 року, коли Bank of America відкрив першу азійський валютний підрозділ (ACU) у своїй сінгапурській філії. ACU була окремим обліковим підрозділом банку, уповноваженим приймати депозити від нерезидентів і надавати їм позики у валютах, відмінних від сінгапурського долара. У 1968 році Сінгапур звільнив відсотки, що сплачувалися вкладникам-нерезидентам, від 40-відсоткового податку у джерела виплати, а в січні 1973 року знизив податок на офшорні прибутки ACU з 40 до 10 %. Ринок зріс із 30,5 млн доларів США та однієї ACU наприкінці 1968 року до 85,9 млрд доларів у 1981 році, а до березня 1980 року налічувалося 108 ACU. Розмежування офшорного й внутрішнього бізнесу залишалося організаційним принципом банківського регулювання Сінгапуру, доки Закон про банки (зміни) 2020 року (Banking (Amendment) Act 2020) не скасував поділ між внутрішніми банківськими підрозділами (Domestic Banking Units) та ACU з 1 липня 2021 року.
Примітки
- Kenneth Bernauer, “The Asian Dollar Market”, Federal Reserve Bank of San Francisco, Economic Review, Winter 1983, № 1, с. 47–63, тут с. 47: “From a small base of $30.5 million, the market’s size in its major center – Singapore – reached $85 billion at the end of 1981.” ↩
- Barbara Quek, “The Making of the Monetary Authority of Singapore: How the MAS Became Singapore’s Central Bank”, BiblioAsia, т. 18, вип. 3, жовтень–грудень 2022 р.: законопроєкт Monetary Authority of Singapore Bill ухвалили у вересні 1970 року, а MAS було “set up in 1971”. Wikipedia, “Hon Sui Sen” (дата звернення: листопад 2026 р.), називає Hon першим головою MAS із січня 1971 року. ↩
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.