Ринок азійського долара 1968 року: стислий виклад
Читати PDF-версію (2 сторінок)
Ринок азійського долара (Asian Dollar Market) виник у жовтні 1968 року, коли Bank of America відкрив у Сінгапурі перший азійський валютний підрозділ (Asian Currency Unit, ACU), щоб залучати доларові депозити нерезидентів у години, коли Лондон і Нью-Йорк були зачинені. Сінгапур уможливив цей ринок кількома кроками: 1968 року звільнив відсотки за депозитами нерезидентів від 40-відсоткового податку у джерела виплати, 1973 року знизив податок на офшорний прибуток до 10 %, а також поступово скасував гербові збори, податки на спадщину й вимоги до ліквідності. Окремий облік ACU дав державі змогу надати ці пільги офшорному бізнесу й водночас захистити внутрішню економіку та сінгапурський долар, хоча спекулятивні припливи 1972 і 1973 року показали, що цей бар’єр можна подолати. Ринок зріс із 30,5 млн доларів США до 85,9 млрд доларів у 1981 році. З каналу, яким азійські кошти йшли до Лондона, він перетворився на посередника для азійських позичальників і закріпив за Сінгапуром роль центру фондування поряд із Гонконгом як центром обліку. Його метод — знайти прогалину, усунути конкретну перешкоду й відокремити нову діяльність — став зразком для пізніших стратегій, а сам поділ між ACU і внутрішніми банківськими підрозділами (Domestic Banking Units) скасовано 1 липня 2021 року.
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.