Ринок азійського долара як зразок для пізніших стратегій

Читати PDF-версію (6 сторінок)

Метод

Ринок азійського долара — більше, ніж епізод банківської історії. Він започаткував метод, який Сінгапур застосовував знову і знову. Перший крок полягав у тому, щоб виявити прогалину на світовому ринку, у цьому разі відсутність доларового ринку в азійські робочі години. Другий — знайти приватного партнера, готового вкласти капітал, тут це був Bank of America. Третій — усунути конкретні правові та фіскальні перешкоди, через які бізнес не міг вестися в Сінгапурі, передусім податок у джерела виплати. Четвертий — відокремити нову діяльність, щоб її привілеї та ризики не перетікали у внутрішню економіку. П’ятий — крок за кроком розширювати стимул у міру зростання ринку та реакції конкурентів.

Кожен елемент цього методу можна знайти в наступних розділах. Програма глобального трейдера (Global Trader Programme), про яку йдеться в розділі G.I, пропонувала пільгові податкові ставки компаніям сировинної торгівлі, що переносили свою торговельну діяльність до Сінгапуру. Ф’ючерсна біржа SIMEX, розглянута в розділі D.II, використала аргумент часового поясу у своєму зв’язку з Chicago Mercantile Exchange. Податкові стимули для фондів і сімейних офісів, розглянуті в розділах E.III та E.V, поєднують звільнення з вимогами щодо реальної присутності (substance). Щоразу держава діє як архітектор ринку, учасники якого здебільшого іноземні, — роль, яку розділ C.III описує для промислової політики.

Швидкість, ясність і умови

Три риси відрізняють цей метод від простої податкової конкуренції. Перша — швидкість. Рішення запустити ринок ухвалили й утілили за кілька місяців, а подальші коригування тісно стежили за розвитком ринку. Друга — ясність. Система ACU провела чітку межу між офшорним і внутрішнім бізнесом, тож правила було легко застосовувати й легко пояснювати іноземним банкам. Третя — обумовленість. Звільнення прив’язували до схвалення влади, окремого обліку та обмежень на операції з резидентами. Стимули надавали визначеним установам для визначених видів діяльності, а влада зберігала право їх скасувати.

Ті самі риси несуть і ризики. Центр, що конкурує податковими пільгами, залежить від того, чи й надалі їх терпітимуть інші держави. Як показала Шенк, із 1980-х років Банк міжнародних розрахунків (BIS) заохочував більшу прозорість офшорних фінансових центрів.¹ Пізніші ініціативи проти шкідливої податкової конкуренції, обмін інформацією для податкових цілей і глобальний мінімальний податок ще більше звузили простір для стимулів. Розділ E.II описує кінець банківської таємниці щодо іноземних податкових цілей. Збереглися ті пільгові режими, які вимагають реальної діяльності в Сінгапурі.

Інші офшорні центри йдуть слідом

Успіх Сінгапуру надихнув наслідувачів. Філіппіни запровадили офшорну банківську систему президентським декретом від 30 вересня 1976 року з податком 5 % на чистий дохід офшорних банківських підрозділів від операцій з нерезидентами.² На початку 1980-х років Сполучені Штати дозволили своїм банкам створювати міжнародні банківські підрозділи (International Banking Facilities) за правилами, що обмежували їх операціями з нерезидентами, щоб не заважати внутрішній монетарній політиці.³ У 1986 році Токіо заснував Японський офшорний ринок (Japan Offshore Market), а пізніше до гри долучилися Тайбей, Бангкок і Лабуан.⁴ Жоден із цих центрів не витіснив Сінгапур. Фора на старті, глибина міжбанківського ринку та репутація регулятора дали йому перевагу, яку пізнішим учасникам було важко подолати.

Кінець розмежування у 2021 році

Розмежування між ACU та внутрішніми банківськими підрозділами (Domestic Banking Units) проіснувало понад пів століття. До 2010-х років воно значною мірою втратило сенс. Валютний контроль скасували ще в 1978 році, сінгапурський долар частково відкрили для нерезидентів, а міжнародні пруденційні стандарти охоплювали обидві сторони балансу банку. У червні 2015 року MAS оголосило, що скасує цей поділ.⁵ Закон про банки (зміни) 2020 року (Banking (Amendment) Act 2020) втілив цю зміну, яка набрала чинності 1 липня 2021 року. Відтоді незастраховані депозити небанківських клієнтів у разі неплатоспроможності ранжуються за валютою деномінації, а нормативи підтримання активів (asset maintenance) застосовуються до депозитів у сінгапурських доларах.⁶

Так ACU зникла із законодавства, хоча її логіка живе в розмежуванні бізнесу в сінгапурських доларах та в іноземній валюті. Коли MAS у 2021 році відзначало п’ятдесятиріччя, прем’єр-міністр зазначив, що загальні активи на ринку азійського долара перевищують 1,4 трлн доларів США, а Сінгапур є третім за величиною валютним центром світу після Лондона та Нью-Йорка. У квітні 2025 року середньоденний обіг валютного ринку в Сінгапурі досяг 1,485 трлн доларів США, на 60 % більше, ніж у квітні 2022 року. Це дало Сінгапуру світову частку 11,8 % після Великої Британії та Сполучених Штатів.⁷ Валютний ринок — прямий нащадок дилінгових залів, що відкрилися в 1968 році, аби заповнити розрив між азійським і європейським робочими днями.

Примітки

1. Schenk, “The origins of the Asia dollar market 1968–1986”, анотація (cambridge.org, дата звернення: листопад 2026 р.), про “the efforts of the Bank for International Settlements to encourage greater transparency in offshore financial centres in the 1980s”. ↩
2. Chia, “Tax Implications and the Asian Dollar Market”, (1978) 20 Mal LR 16, с. 20, з цитуванням президентського декрету Філіппін від 30 вересня 1976 р., за яким операції офшорних банківських підрозділів з нерезидентами “shall be subject to a five per cent (5%) tax on the net income from such transactions”. ↩
3. Bernauer, “The Asian Dollar Market”, с. 58, про International Banking Facilities, створені, щоб банки США могли конкурувати з офшорними центрами, і які мали “to lend only to non-residents”. ↩
4. Ngiam, “Singapore as a Financial Center”, с. 359: “In 1986, Tokyo set itself up as a global financial center with the establishment of the Japan Offshore Market. Other latecomers in international financial markets are Taipei, Bangkok, and Labuan.” ↩
5. Про оголошення MAS у червні 2015 р. наміру скасувати поділ DBU–ACU та його відповідь на консультацію лютого 2017 р. див. Allen & Gledhill, “MAS proposes amendments to Banking Act to remove DBU-ACU divide and other changes” (allenandgledhill.com). ↩
6. Adrian Ang та ін. (Allen & Gledhill), “Banking Act amended to rationalise banking regulation and enhance prudential oversight”, Chambers and Partners, 22 серпня 2022 р.: Banking Act змінено Banking (Amendment) Act 2020 “to rationalise banking regulation by removing the divide between the Domestic Banking Unit” та ACU з 1 липня 2021 р.; незастраховані депозити небанківських клієнтів ранжуються в разі неплатоспроможності “by the currency denomination of the deposits”; вимоги щодо підтримання активів застосовуються до “Singapore dollar non-bank deposits, instead of DBU non-bank deposits”. ↩
7. Lee Hsien Loong, промова від 7 жовтня 2021 р.: “Today, with total assets in the Asian Dollar Market exceeding US$1.4 trillion”, Сінгапур є “the world’s third largest foreign exchange centre after London and New York”. Monetary Authority of Singapore, “Singapore Strengthens Position as Third Largest Global FX Centre”, прес-реліз, 1 жовтня 2025 р.: середньоденний обіг “US$1.485 trillion” у квітні 2025 р., зростання на 60 % порівняно з квітнем 2022 р., світова частка 11,8 % проти 9,5 % у квітні 2022 р., третє місце “after the UK and the US”. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.