Вразливість і стійкість Сінгапуру

Читати PDF-версію (9 сторінок)

Канали передачі

Сінгапур постраждав менше за сусідів, як пояснив у вересні 1998 року в Токіо віцепрем’єр і голова MAS Лі Сянь Лун (Lee Hsien Loong). Місто не мало надмірних зовнішніх запозичень і ненадійних банків. Його проблемою була тісна взаємозалежність з охопленими кризою економіками Південно-Східної Азії, яку мала й відкрита економіка відчула негайно.¹ Шок поширювався чотирма каналами: торгівля, банківське кредитування, фінансові ринки та довіра.

Першим каналом була торгівля. У роки перед кризою зв’язки Сінгапуру із сусідами зміцніли. У 1992–1996 роках частка Малайзії, Таїланду та Філіппін у загальному експорті Сінгапуру зросла з 20 % до 26 %, а в імпорті — з 19 % до 22 %. Коли економіки регіону скоротили витрати на споживчі та інвестиційні товари, реекспорт до країн АСЕАН сповільнився. Туризм, авіаперевезення та роздрібна торгівля потерпали від скорочення кількості відвідувачів. Регіональний шок посилив світовий спад в електроніці, найбільшій галузі обробної промисловості Сінгапуру.²

Регіональні кредити банків

Другим каналом було банківське кредитування. У роки буму місцеві банки розширилися в регіоні через філії, дочірні компанії та кредити регіональним компаніям. Відповідаючи в парламенті в лютому 1998 року, уряд повідомив, що наприкінці 1997 року шість місцевих банківських груп мали в Малайзії, Індонезії, Таїланді, Кореї та на Філіппінах кредити й інвестиції на S$ 37,2 млрд, що дорівнювало 16 % їхніх загальних активів. Близько двох третин цієї експозиції припадало на Малайзію. Експозиція до Індонезії, найбільш ураженої економіки, становила S$ 5,4 млрд, або 2,3 % загальних активів.³

Якість цих кредитів швидко погіршувалася. Наприкінці 1997 року класифіковані кредити п’ятьом країнам становили 5,7 % кредитів, виданих їм. Після формування резервів на S$ 1,6 млрд із прибутку 1997 року банки очікували зниження сукупного прибутку приблизно на 30 %. Уряд наголошував, що всі шість банків залишаються фінансово надійними, а їхній капітал перевищує 12 % активів, зважених за ризиком. До кінця серпня 1998 року частка непрацюючих кредитів п’ятьом країнам зросла до 17 % виданих їм кредитів. Загальна частка непрацюючих кредитів місцевих банків, включно з внутрішніми та іншими кредитами, сягнула 6,1 %.⁴

Погіршення тривало й 1999 року. Наприкінці березня 1999 року регіональна частка непрацюючих кредитів місцевих банківських груп, яких після консолідації 1998 року лишилося п’ять, сягнула 24,3 %, а загальна частка непрацюючих кредитів — 8,0 %. Наприкінці 1998 року резерви покривали 72 % регіональних непрацюючих кредитів. Цифри були високими. Проте уряд стверджував, що вони не загрожують фінансовому здоров’ю жодного місцевого банку, почасти тому, що банки списували кредити пізно й зараховували реструктуровані кредити до непрацюючих.⁵

Валюта, фондовий ринок і нерухомість

Третім каналом були фінансові ринки. На початку 1997 року курс становив S$ 1,4000 за долар США, а наприкінці червня — S$ 1,4300. Після відпущення бата зростання долара США прискорилося. До кінця року сінгапурський долар ослаб на 16,5 % до S$ 1,6775.⁶ У січні 1998 року, у розпал регіональної кризи, він досяг мінімуму S$ 1,8080. Натомість щодо валют сусідів він протягом 1997 року різко зміцнився: на 53,8 % щодо бата, на 28,3 % щодо ринггіту та на 81,0 % щодо рупії.⁷

Фондовий ринок круто впав. Промисловий індекс Straits Times (Straits Times Industrials Index) відкрив 1997 рік на позначці 2216,79 і закрив його на 1529,84, тобто впав на 31 %. За десять днів січня 1998 року він утратив ще 456 пунктів і 12 січня опустився до 1073,47.⁸ Новий індекс Straits Times Index, що 31 серпня 1998 року замінив старий, 4 вересня 1998 року впав до десятирічного мінімуму 805,04 на тлі плутанини довкола малайзійських акцій, якими торгували в Сінгапурі. Ціни на нерухомість теж знизилися. Індекс цін на житлову нерухомість, який публікує Банк міжнародних розрахунків, з першого до четвертого кварталу 1998 року впав більш ніж на чверть.⁹

Реальна економіка

Четвертим каналом була довіра, що пов’язала фінансовий шок із реальною економікою. 1997 року зростання залишалося високим, за першою оцінкою 7,8 %, бо наслідки регіональної кризи перекинулися на Сінгапур лише наприкінці року. Квартальне зростання знизилося з 10,7 % у третьому кварталі 1997 року до приблизно 1,6 % у другому кварталі 1998 року. 1998 року зайнятість скоротилася на 1,1 %. Це було перше зменшення кількості зайнятих з 1985 року. Скорочення працівників сягнули 29 086 осіб, а лише на електроніку припало 18 400 чистих утрат робочих місць в обробній промисловості.¹⁰

Сам фінансовий сектор пережив кризу у дві фази. 1997 року потрясіння генерували бізнес: сплеск активності на ринках акцій і валют перед вибухом кризи та одразу після нього підняв зростання фінансових послуг за рік до 15 %. 1998 року ефект змінився на протилежний. MAS очікувало скорочення сектору, бо економіки регіону згортали інвестиційні та інфраструктурні проєкти, а це зменшувало фінансування на ринку азійського долара. Спад поглибив відхід японських банків, які консолідували свій міжнародний бізнес у міру розгортання внутрішніх проблем. Як і очікували, 1998 року сектор скоротився на 0,5 %.¹¹ Для центру, чиї банки й ринки жили переважно регіональним бізнесом, звуження регіону було найсерйознішою загрозою. Саме тому влада шукала нових джерел зростання за межами регіону.

Виміряний масштаб рецесії змінювався з пізнішими переглядами національних рахунків. 1999 року MAS повідомило, що реальний ВВП 1998 року зріс лише на 1,5 % проти 8,0 % 1997 року. Чинні ряди Світового банку показують зростання на 8,3 % 1997 року, скорочення на 2,2 % 1998 року і зростання на 5,7 % 1999 року.¹² Розрив майже в чотири процентні пункти для 1998 року виник через пізніші перегляди національних рахунків. Тож сучасники бачили різке уповільнення, а переглянуті дані показують справжню, хоч і коротку, рецесію.

Чому Сінгапур не впав

Стійкість Сінгапуру спиралася на фундаментальні чинники, які MAS тоді перелічило: профіцит бюджету й поточного рахунку, високі заощадження, низька інфляція, великі валютні резерви за відсутності зовнішнього державного боргу та надійна фінансова система. Офіційні резерви становили близько 71 млрд доларів США наприкінці 1997 року і 75 млрд доларів США наприкінці 1998 року. Профіцит поточного рахунку зріс із 15,6 % ВВП 1997 року до 21,8 % 1998 року.¹³ Країні майже не загрожувала раптова зупинка іноземного кредитування, бо держава не позичала за кордоном, а економіка загалом була чистим кредитором.

Цю силу доповнювали дві інституційні особливості. Банки, інкорпоровані в Сінгапурі, мали достатній капітал: коефіцієнт достатності капіталу перевищував 12 % лише на основі базового капіталу, як вимагав Закон про банки (Banking Act). Політика неінтернаціоналізації сінгапурського долара також обмежувала можливість іноземних спекулянтів позичати валюту для коротких продажів, що уряд підтвердив у лютому 1998 року. Він аргументував це тим, що ширше володіння валютою з боку іноземців послабило б вплив влади на курс і зробило б валюту вразливішою до спекулятивних атак. Такого ризику мала й відкрита економіка не могла собі дозволити.¹⁴

Примітки

1. Lee Hsien Loong, промова 30 вересня 1998 р., п. 9. ↩
2. MAS, Annual Report 1997/98, с. 40 (“Singapore's Trade Linkages”), з приміткою 2, яка визначає ASEAN-3 як Малайзію, Таїланд і Філіппіни; MAS, Annual Report 1997/98, с. 29 і 37–38. ↩
3. MAS, відповідь у парламенті, “Loan Exposure of Financial Institutions to Regional Economies”, 19 лютого 1998 р. (mas.gov.sg): експозиція S$ 37,2 млрд (16 % загальних активів) станом на 31 грудня 1997 року; на Малайзію — близько двох третин; Індонезія — S$ 5,4 млрд (2,3 %). ↩
4. MAS, відповідь у парламенті від 19 лютого 1998 р.: класифіковані кредити — 5,7 % (S$ 2,0 млрд); резерви на S$ 1,6 млрд із прибутку 1997 року; очікуване зниження прибутку приблизно на 30 %; капітал “exceeding 12% of their risk-weighted assets”; “all six banks are financially sound”; MAS, відповідь у парламенті, “DPM Lee's Reply to Parliamentary Questions on Non-Performing Loans of Local Banks in Singapore”, 12 жовтня 1998 р.: станом на 31 серпня 1998 року експозиція — S$ 37,3 млрд (близько 15 % загальних активів); непрацюючі кредити п’ятьом країнам — 17 % (S$ 5,9 млрд); загальна частка непрацюючих кредитів — 6,1 %. ↩
5. MAS, відповідь у парламенті, “DPM Lee's Reply to Parliamentary Question on Non-Performing Loans of Local Banks”, 6 липня 1999 р.: валова експозиція S$ 34,7 млрд (12,5 % загальних активів) станом на 31 березня 1999 року; регіональна частка непрацюючих кредитів — 24,3 % (23,3 % у грудні 1998 року, 17,8 % у вересні 1998 року); загальна частка непрацюючих кредитів — 8,0 %; резерви — 72 % регіональних непрацюючих кредитів станом на 31 грудня 1998 року; MAS, відповідь у парламенті від 6 липня 1999 р.: “The level of NPLs does not threaten the financial health of any of the local banks”. ↩
6. MAS, Annual Report 1997/98, с. 49–50. ↩
7. MAS, Annual Report 1998/99, підрозділ “Exchange Rate Developments”: “The Singapore Dollar weakened to a low of 1.8080 against the US Dollar at the height of the regional crisis in January 1998.”; MAS, Annual Report 1997/98, с. 52. ↩
8. MAS, Annual Report 1997/98, с. 83–84; MAS, Annual Report 1998/99, підрозділ “Equity Market”: STII “plunged 456 points (or 29%) to 1,073.47” за десять днів. ↩
9. MAS, Annual Report 1998/99, підрозділ “Equity Market”: STI стартував 31 серпня 1998 року на позначці 885,26 і впав до “a 10-year low of 805.04 on 4 September 1998”; Bank for International Settlements, Residential Property Prices for Singapore (індекс 2010 = 100), ряд QSGN628BIS через FRED, Federal Reserve Bank of St Louis (дата звернення: листопад 2026 р.): 73,98 у I кварталі 1998 року і 53,81 у IV кварталі 1998 року. ↩
10. MAS, Annual Report 1997/98, с. 29; MAS, Annual Report 1998/99, підрозділ “The Labour Market”: 1998 року зайнятість скоротилася на 1,1 %; скорочення — 29 086 осіб; кількість зайнятих зменшилася на 23 384; на електроніку припало 18 400 чистих утрат робочих місць. ↩
11. MAS, Annual Report 1997/98, с. 35 і 37: зростання фінансових послуг на 15 % 1997 року, спричинене “the resulting surge in activity in the equities and foreign exchange markets”; сектор “is likely to experience a contraction” 1998 року, “exacerbated by a consolidation of Japan's international banking activity”; MAS, Annual Report 1998/99, с. 62 (“Growth of the Financial Sector”): “The sector contracted by 0.5% in 1998, compared with 15.3% growth in 1997.” ↩
12. MAS, Annual Report 1998/99, Chairman's Statement, с. 9; World Bank, World Development Indicators, NY.GDP.MKTP.KD.ZG, Singapore: 8,32 % (1997), −2,19 % (1998), 5,72 % (1999), дані отримано в листопаді 2026 р. ↩
13. MAS, Annual Report 1997/98, с. 50; World Bank, World Development Indicators, FI.RES.TOTL.CD (total reserves including gold) і BN.CAB.XOKA.GD.ZS (current account balance, % of GDP), Singapore, 1996–1999, дані отримано в листопаді 2026 р. ↩
14. MAS, Annual Report 1997/98, с. 75–76: банки, інкорпоровані в Сінгапурі, “are well capitalised with capital adequacy ratios of more than 12% based solely on core capital as required under the Banking Act”; MAS, відповідь у парламенті, “Internationalisation of the Singapore Dollar”, 19 лютого 1998 р.: обґрунтування відмови заохочувати інтернаціоналізацію “remains valid”; ширше використання зробило б “the currency more vulnerable in a speculative attack”; “As a small and open economy, we cannot afford this.” ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.