Нафтопереробка на Пулау-Букомі та острові Джуронг

Читати PDF-версію (13 сторінок)

Від гасового складу до першого нафтопереробного заводу Сінгапуру

Нафтовий бізнес Сінгапуру почався як зберігання та розподіл. На початку 1890-х років лондонська фірма M. Samuel & Co. обрала Сінгапур базою для імпорту й розподілу російського гасу і доручила місцевій фірмі Syme & Co. збудувати нафтовий резервуарний склад на Пулау-Букомі та керувати ним. 1897 року M. Samuel & Co. заснувала Shell Transport and Trading, щоб вести свій нафтовий бізнес, який дедалі зростав. 1907 року ця компанія об’єдналася з Royal Dutch Petroleum Company.¹ Тілак Доші (Tilak Doshi), автор хрестоматійного дослідження сінгапурської нафтової галузі, датує 1892 роком перші три резервуари для наливного зберігання гасу на Пулау-Букомі. Сінгапур у 1892–1960 роках він описує як, по суті, центр зберігання, перевалки та розподілу для Далекого Сходу.²

Вибір прибережного острова мав практичні причини. Гас легко займався, тож склад на острові тримав ризик подалі від міста та його ґодаунів. Глибока вода біля берега дозволяла танкерам швартуватися просто біля резервуарів. Крім того, острів лежав на шляху кожного судна, що проходило протокою. Це дозволяло складу постачати бункерне паливо, коли військові та торговельні флоти переходили з вугілля на нафту. Вугільний порт, що передував цій торгівлі, описує розділ V частини B. До середини XX століття Пулау-Буком став великим центром зберігання, змішування, фасування нафтопродуктів і бункерування.

Рішення про переробку ухвалили в перші роки самоврядування. У грудні 1959 року Shell оголосила про плани збудувати нафтопереробний завод на Пулау-Букомі. Міністр фінансів Го Кенг Сві відкрив завод 26 липня 1961 року. Він коштував 30 млн доларів, і тоді його називали першим нафтопереробним заводом Сінгапуру.³ На початку 1960-х років на Букомі жило близько 5000 людей, переважно працівники Shell та їхні родини. Завод став однією з перших великих промислових інвестицій нової держави та раннім успіхом стратегії індустріалізації, яку розглядає розділ III частини C.

Нафтопереробний бум 1960-х і 1970-х років

За кілька років слідом прийшли інші компанії. Mobil зайнялася переробкою 1963 року, а 1966 року відкрила свій перший нафтопереробний завод на Піонер-роуд (Pioneer Road) у Джуронгу потужністю 18 000 барелів на добу. Esso 1970 року відкрила завод потужністю 90 000 барелів на добу на Пулау-Аєр-Чавані.⁴⁵ Дати в різних джерелах розходяться на рік. Oil & Gas Journal відносив запуск джуронгського заводу Mobil, збудованого на болотах, до 1967 року, а завод, яким згодом керувала Singapore Petroleum Company, почав роботу 1973 року. 1979 року Singapore Petroleum Company, BP і Caltex створили спільне підприємство Singapore Refining Company.⁶ Саму Singapore Petroleum Company заснували 19 травня 1969 року як Singapore Petroleum & Chemical Co.⁷

Доші пояснює бум як частину світової зміни в розміщенні нафтопереробних заводів. Після 1945 року нафтові компанії дедалі частіше будували заводи в регіонах споживання. Вони не хотіли розміщувати великі активи в країнах-виробниках у період зростання ресурсного націоналізму, а уряди країн-споживачів цінували безпеку постачання.⁸ Сінгапур запропонував третю модель. Він не був ні виробником, ні, на початку, великим споживачем. Він був нейтральним, стабільним і вдало розташованим експортним майданчиком, з якого компанії могли постачати зростаючі ринки Східної та Південно-Східної Азії, Австралії та Індійського субконтиненту. Уряд підсилив переваги місця податковими стимулами для піонерних галузей, які описує розділ III частини C, а також відкритим режимом для імпорту сирої нафти й експорту продуктів.

До середини 1990-х років загальна потужність переробки в Сінгапурі становила близько 1,1 млн барелів на добу, і його називали третім за величиною центром нафтопереробки у світі. Завод Mobil виріс до 250 000 барелів на добу, завод Singapore Refining Company — до 225 000, а невеликий завод BP потужністю 28 000 барелів на добу мали закрити 1995 року. Той самий звіт наголошував на обмеженні, яке супроводжує галузь від самого початку: розширюватися доводилося попри брак землі.

Острів Джуронг та інтеграція переробки й хімії

Відповіддю на проблему землі стало намивання. 1991 року уряд призначив JTC агентом проєкту, який мав об’єднати острови біля південно-західного узбережжя в єдиний майданчик для нафтопереробки та нафтохімії. Намивання почалося 1995 року. Острів Джуронг офіційно відкрили 14 жовтня 2000 року, за дев’ять років до завершення намивання 25 вересня 2009 року. Сім первісних острівців загальною площею 991 гектар перетворилися на понад 3500 гектарів.⁹

Проєкт вимагав від інвесторів і від уряду кроку віри. Виступаючи 2018 року на п’ятдесятиріччі JTC, прем’єр-міністр Лі Сянь Лун згадав, що складніше було переконати нафтохімічні компанії взяти на себе зобов’язання ще до завершення намивання, адже частина землі, яку вони купували, ще була під водою. Він назвав Сінгапур третім за величиною центром нафтопереробки у світі та великим нафтохімічним центром — помітне досягнення для країни без енергоресурсів і з обмеженою територією.¹⁰

Економічна логіка острова Джуронг полягає в інтеграції. Нафтопереробний завод виробляє нафту (прямогонний бензин), зріджений нафтовий газ та інші потоки, що слугують сировиною для установок парового крекінгу. Їхній етилен і пропілен, своєю чергою, живлять заводи полімерів і спеціальних хімікатів. Коли ці установки стоять поруч і спільно користуються трубопроводами, причалами, комунальними системами та сховищами, кожна з них виграє від нижчих витрат і більшої гнучкості. ExxonMobil запустила свій Singapore Chemical Plant 2001 року, а 2013 року завдяки розширенню більш ніж подвоїла його потужність.¹¹ Рада економічного розвитку (EDB) нині налічує понад 60 млрд сінгапурських доларів інвестицій хімічних компаній, 20 % обсягу обробної промисловості Сінгапуру та понад 27 000 працівників в енергетичному й хімічному секторі.¹²

Три переробники та їхні потужності

Нині нафтопереробні заводи Сінгапуру експлуатують три групи. ExxonMobil керує колишнім заводом Mobil у Джуронгу та колишнім заводом Esso на острові Джуронг як єдиним комплексом, відколи злиття Exxon і Mobil 1999 року об’єднало всі їхні сінгапурські потужності під одним дахом. Компанія зазначає сукупну проєктну потужність двох майданчиків близько 592 000 барелів на добу.¹³ Singapore Refining Company на острові Джуронг, якою в рівних частках володіють Chevron і Singapore Petroleum Company, має потужність близько 285 000 барелів на добу. PetroChina придбала Singapore Petroleum Company у Keppel Corporation 2009 року і 22 жовтня того ж року провела її делістинг із Сінгапурської біржі. Третій переробник — колишній майданчик Shell на Пулау-Букомі, який розглянуто в наступному підрозділі. Його потужність з переробки сирої нафти становить 237 000 барелів на добу.

Тому опубліковані загальні показники для країни слід читати уважно. Багато джерел досі наводять цифру близько 1,5 млн барелів на добу, що відображає період до скорочення потужностей Shell.¹⁴ Дослідження, опубліковане Інститутом досліджень Південно-Східної Азії 2008 року, називало близько 1,3 млн барелів на добу переробки, 939 000 барелів на добу імпорту сирої нафти та 1 145 000 барелів на добу експорту готових продуктів.¹⁵ Якщо скласти наведені в цьому розділі дані компаній, отримаємо потужність переробки сирої нафти приблизно 1,1 млн барелів на добу у 2026 році, ще до описаного нижче розширення на Букомі. Під час Ормузької кризи преса оцінювала сукупну потужність трьох заводів приблизно в 1,2 млн барелів на добу.¹⁶ Ця різниця важлива для кожного, хто використовує нафтопереробні потужності Сінгапуру як показник його ваги в регіоні: вони скоротилися, тоді як торговельні та ціноутворювальні функції міста зросли.

Вихід Shell і нові власники Букома

Найважливіша зміна в галузі з 1960-х років стосувалася її найстарішого майданчика. 10 листопада 2020 року Shell оголосила, що вдвічі скоротить потужність переробки сирої нафти на Пулау-Букомі — з 500 000 до 250 000 барелів на добу — і впродовж трьох років скоротить 500 з 1300 робочих місць.¹⁷ Скорочення було частиною плану компанії стати до 2050 року енергетичним бізнесом із нульовими чистими викидами. Воно відображало тиск на експортні нафтопереробні заводи Азії, які зіткнулися з новими й більшими заводами в Китаї, Індії та на Близькому Сході, а також із падінням попиту під час пандемії.

8 травня 2024 року Shell оголосила про продаж свого Singapore Energy and Chemicals Park компанії CAPGC — спільному підприємству індонезійської групи Chandra Asri і трейдингової компанії Glencore. До активів увійшли нафтопереробний завод потужністю 237 000 барелів на добу та етиленова крекінг-установка потужністю 1,1 млн тонн на рік на Пулау-Букомі, а також хімічні заводи на понад 60 гектарах на острові Джуронг. Shell зберегла в Сінгапурі свій регіональний маркетинговий і трейдинговий хаб.¹⁸ Продаж завершили на початку квітня 2025 року. Новий оператор, Aster Chemicals and Energy, прийняв персонал майданчика, а Shell підписала угоди про постачання сирої нафти та відбір продуктів.¹⁹

Нові власники мають намір знову розширити майданчик. 2025 року Aster купила в Petrochemical Corporation of Singapore установку фракціонування газового конденсату потужністю 70 000 барелів на добу. Її запуск очікували в другій половині 2026 року, і вона мала збільшити сукупну потужність з переробки нафти й конденсату з 237 000 до 307 000 барелів на добу. Ремонт виносного одноточкового причалу мав дозволити дуже великим нафтовим танкерам розвантажувати приблизно по два мільйони барелів кожен.²⁰ Ця угода показує, як власність на азійську нафтопереробку переходить від інтегрованих західних мейджорів до регіональних промислових груп і трейдингових компаній. Для Glencore завод на Букомі — це збут для сирої нафти з її глобальної мережі та джерело продуктів для її торговельного портфеля. Для Chandra Asri крекінг-установка постачає етилен до її комплексу в Індонезії. Розділ IV частини I розглядає це в ширшому контексті індонезійських інвестицій у Сінгапурі.

У грі опинилася й власність на інші заводи. У вересні 2025 року галузева преса повідомила, що Vitol і Glencore готують офіційні пропозиції щодо 50-відсоткової частки Chevron у Singapore Refining Company, хоча PetroChina мала переважне право купівлі цієї частки.²¹ Хоч яким буде результат, тенденція вказує в одному напрямку. Трейдингові компанії, сінгапурську діяльність яких описує розділ V цієї частини, купують фізичні активи в місті, ціни якого вони ж допомагають формувати.

Примітки

1. National Heritage Board, Roots.sg, “Shell in Singapore”: M. Samuel & Co. на початку 1890-х років обрала Сінгапур базою для імпорту й розподілу російського гасу; Syme & Co. доручено збудувати нафтовий резервуарний склад на Пулау-Букомі та керувати ним; Shell Transport and Trading створено 1897 року; злиття з Royal Dutch Petroleum Company 1907 року. ↩
2. Tilak Doshi, “The Singapore Refiners”, у Houston of Asia: The Singapore Petroleum Industry, Singapore, Institute of Southeast Asian Studies, 1989, с. 81–124 (анотація, Cambridge Core, дата звернення: листопад 2026 р.): “three bulk storage tanks for kerosene were built in Pulau Bukom in 1892”; з 1892 до 1960 року “Singapore served as the storage, transshipment, and distribution centre for the Far East”. ↩
3. National Heritage Board, Roots.sg, “Shell in Singapore”: у грудні 1959 року Shell оголосила про плани збудувати нафтопереробний завод на Пулау-Букомі, який уже був великим центром зберігання, змішування, фасування нафти та бункерування; міністр фінансів Го Кенг Сві 26 липня 1961 року відкрив “Singapore’s first oil refinery” вартістю 30 млн доларів; на початку 1960-х років на Букомі жило близько 5000 людей, переважно працівники Shell та їхні родини. ↩
4. ExxonMobil, “Our operations” (corporate.exxonmobil.com/locations/singapore/our-operations, дата звернення: листопад 2026 р.): “Mobil built its refinery in Jurong (Pioneer Road) in 1966”; “Esso started up at Pulau Ayer Chawan (now part of Jurong Island) in 1970”. ↩
5. ExxonMobil, “Key milestones in ExxonMobil Singapore’s history”: Mobil зайнялася переробкою 1963 року; перший завод з “18,000 barrel-per-day (bpd) capacity”; завод Esso потужністю 90 000 bpd. ↩
6. “Technology: Two of Singapore’s refiners expand despite lack of land”, Oil & Gas Journal, 14 серпня 1995 р.: джуронгський завод Mobil почав роботу 1967 року на болотах; завод, яким згодом керувала Singapore Petroleum Co., почав роботу 1973 року; Singapore Refining Co. створено 1979 року як спільне підприємство SPC, BP і Caltex; загальна потужність Сінгапуру 1,1 млн b/d, “the world’s third largest concentrated refining center”; SRC 225 000 b/d; Mobil 250 000 b/cd; завод BP потужністю 28 000 b/d мали закрити в другій половині 1995 року. ↩
7. Wikipedia, “Singapore Petroleum Company” (дата звернення: листопад 2026 р.): заснована 1969 року “as the Singapore Petroleum & Chemical Co. Pte Ltd” (картка: 19 травня 1969 р.); разом із Chevron власник у рівних частках заводу Singapore Refining Company потужністю “285,000 barrels per day”; “In 2009, SPC was acquired by China’s PetroChina from Keppel Corporation”; “delisted from the Singapore Exchange on 22 October 2009”. ↩
8. Tilak Doshi, “The Singapore Refiners”, у Houston of Asia, 1989, с. 81–124 (анотація, Cambridge Core, дата звернення: листопад 2026 р.): світові нафтопереробні потужності “expanded by 6.5 per cent in 1940-60 and 7.2 per cent in 1960-73”; “New refineries were increasingly built in consuming as opposed to producing areas”, оскільки транснаціональні компанії прагнули “avoid placing major capital assets in the less developed countries”, а уряди країн-споживачів підтримували внутрішню переробку “for reasons of national security”. ↩
9. Wikipedia, “Jurong Island” (дата звернення: листопад 2026 р.): JTC призначено 1991 року “the agent of the Jurong Island project”; сім острівців площею “991 hectares”; намивання почалося 1995 року й завершилося 25 вересня 2009 року, давши площу суходолу понад 3500 гектарів; офіційне відкриття 14 жовтня 2000 року; будівництво Jurong Rock Caverns почалося 8 лютого 2007 року, офіційне відкриття 2 вересня 2014 року, місткість першої черги близько 1,47 млн кубічних метрів. ↩
10. Prime Minister’s Office, “PM Lee Hsien Loong at the JTC 50th Anniversary Dinner”, 2018, pmo.gov.sg: переконати нафтохімічні компанії взяти зобов’язання до завершення намивання, коли частина землі ще була під водою; Сінгапур названо третім за величиною центром нафтопереробки у світі; Jurong Rock Caverns звільняють близько 60 гектарів землі, чого досить для шести нафтохімічних заводів. ↩
11. ExxonMobil, “Our operations” (corporate.exxonmobil.com/locations/singapore/our-operations, дата звернення: листопад 2026 р.): Singapore Chemical Plant “first commissioned in 2001” і “further expanded to more than double its capacity in 2013”; нафтопереробний завод “fully integrated” із хімічним заводом; “combined nameplate capacity of about 592,000 barrels per day”. ↩
12. Economic Development Board, “Energy and Chemicals” (edb.gov.sg, дата звернення: листопад 2026 р.): 60 млрд сінгапурських доларів і більше інвестицій глобальних хімічних компаній; 20 % обсягу обробної промисловості Сінгапуру; понад 27 000 кваліфікованих працівників; сінгапурська вимога щодо SAF — щонайменше 1 % з 2026 року зі зростанням до 3–5 % до 2030 року; завод Neste у Туасі потужністю до одного мільйона тонн SAF на рік. ↩
13. Злиття Exxon і Mobil завершено 30 листопада 1999 року; розподіл потужностей між заводом у Джуронгу (понад 300 000 b/d) і заводом на острові Джуронг (понад 290 000 b/d) — за сторінкою віх ExxonMobil. ↩
14. Wikipedia, “Oil industry in Singapore” (дата звернення: листопад 2026 р.): “total crude oil refining capacity of 1.5 million barrels per day (bbl/d)” з посиланням на International Trade Administration. ↩
15. Ong Eng Tong, “Energy Trading and Singapore’s Role as a Hub”, у Sudhir T. Devare (ed.), A New Energy Frontier: The Bay of Bengal Region, Singapore, ISEAS, 2008, с. 128–138 (анотація, Cambridge Core, дата звернення: листопад 2026 р.): “the third largest refining centre in the world after Houston and Rotterdam”; заводи “serve as a swing refinery”, зокрема для країн, “whose product shortfalls arise out of refinery outage”; переробка “1,300,000 barrels per day”, імпорт “939,000 barrels per day” та експорт “1,145,000 barrels per day of finished product”; “large cargoes of oil are received from Europe and the Middle East” і “stored and reshipped in smaller lots”. ↩
16. “Australia, Singapore leaders pledge closer energy ties to tackle global supply shock”, The Standard (Гонконг, Reuters), 10 квітня 2026 р.: Сінгапур має три нафтопереробні заводи сукупною потужністю близько 1,2 млн барелів на добу. ↩
17. “Shell Singapore to cut 500 jobs in next three years as it downsizes Pulau Bukom operations”, The Star (Малайзія), 11 листопада 2020 р.: оголошення у вівторок, 10 листопада 2020 року; потужність переробки сирої нафти скорочено з 500 000 до 250 000 барелів на добу; персонал Букома в 1300 осіб мав зменшитися до 1100 до кінця 2021 року і до 800 ще через два роки; мета Shell — стати енергетичним бізнесом із нульовими чистими викидами до 2050 року або раніше. ↩
18. “Shell sells Singapore assets on Pulau Bukom and Jurong Island after strategic review”, Asia News Network, 9 травня 2024 р.: про продаж оголошено 8 травня 2024 року, покупець — CAPGC, спільне підприємство Chandra Asri Capital і Glencore; до активів входять нафтопереробний завод потужністю 237 000 барелів на добу та етиленова крекінг-установка потужністю 1,1 млн тонн на рік на Пулау-Букомі, а також заводи на понад 60 гектарах на острові Джуронг; стратегічний перегляд 2023 року; Shell зберігає регіональний маркетинговий і трейдинговий хаб у Сінгапурі. ↩
19. “Shell completes Singapore refinery sale to Chandra Asri-Glencore JV”, Hydrocarbon Processing, 1 квітня 2025 р.: Shell “has completed the sale”; нове підприємство Aster Chemicals and Energy Pte Ltd; персонал майданчика переходить до підприємства; угоди про постачання сирої нафти та відбір продуктів набирають чинності після завершення угоди; Glencore закупила сиру нафту з прибуттям у травні та червні, зокрема з Канади й Казахстану. ↩
20. “Aster eyes completion of Singapore refinery and berth works in H2 2026”, Baird Maritime (Reuters), 5 лютого 2026 р.: установку фракціонування конденсату потужністю 70 000 bpd придбано 2025 року в Petrochemical Corporation of Singapore, запуск очікувався в другому півріччі 2026 року; сукупна потужність мала зрости до 307 000 bpd з 237 000 bpd; ремонт виносного одноточкового причалу мав дозволити VLCC розвантажувати близько двох мільйонів барелів; 4,3 млн кубічних метрів сховищ, розрахованих на завод потужністю 500 000 bpd; вуглецевий податок зростає до 45 сінгапурських доларів з 25; Chandra Asri у січні 2026 року завершила купівлю сінгапурських АЗС Esso. ↩
21. “Vitol and Glencore to make formal bids for Chevron’s Singapore refinery stake”, Hydrocarbon Processing (Reuters), 17 вересня 2025 р.: “Chevron’s 50% stake in Singapore’s second-largest refinery”; остаточні обов’язкові пропозиції мали надійти в жовтні; “PetroChina has first right of refusal to purchase Chevron’s share”; увесь завод оцінено приблизно в 1 млрд доларів США. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.