Витоки кризи в регіоні

Читати PDF-версію (5 сторінок)

Приплив капіталу й фіксовані валютні курси

До 1997 року економіки Південно-Східної Азії десятиліття швидко зростали. Іноземний капітал припливав, приваблений високим зростанням, високими процентними ставками та валютними курсами, фіксованими щодо долара США або жорстко керованими. Значна його частина мала форму короткострокових запозичень банків і компаній в іноземній валюті. Отримані кошти вони позичали на довші строки, часто девелоперам нерухомості. Ця схема працювала, доки інвестори вірили, що курси втримаються. Щойно ця віра похитнулася, позичальникам із борговими зобов’язаннями в доларах і доходами в місцевій валюті загрожувало розорення, а іноземні кредитори кинулися забирати свої кошти.

Тривожні ознаки з’явилися задовго до вибуху кризи. В огляді року MAS зазначило, що оптимістичний прогноз початку 1997 року приховував наближення кризи, ознаки якої виникли ще в другій половині 1996 року. Спекулятивні атаки на бат спричинили побоювання щодо зростання дефіциту поточного рахунку Таїланду, збільшення зовнішнього боргу та надмірної експозиції фінансового сектору до ринку нерухомості, що занепадав. Водночас у першій половині 1997 року кілька корейських конгломератів не змогли обслуговувати свої борги. Пізніші аналітики описали цей епізод як кризу рахунку операцій з капіталом, рушієм якої стали паніка інвесторів і раптові зміни ринкових очікувань, а посилили її слабкі фундаментальні показники уражених країн.¹

Падіння бата

Банк Таїланду захищав бат понад рік. Після того як контроль за рухом капіталу, запроваджений у травні 1997 року, не спрацював, 2 липня 1997 року він відпустив валюту у вільне плавання, і вона одразу впала на 15 %. Бат, який на початку 1997 року коштував 25,6 за долар США, наприкінці року сягнув 47,2.² Відпущення курсу зруйнувало ілюзію фіксованих курсів у всьому регіоні. Інвестори, які кредитували таїландські фінансові компанії, вважаючи прив’язку курсу надійною, тепер питали, хто із сусідів Таїланду має ті самі вади.

Відповідь з’явилася швидко. 11 липня філіппінське песо впало на 12 % після розширення коридору його коливань. 14 серпня Bank Indonesia відпустив у вільне плавання рупію, а ринггіт і сінгапурський долар теж ослабли щодо долара США.³ Центральні банки підвищували процентні ставки й обмежували рух капіталу, але відновити довіру не змогли.

Поширення кризи: Індонезія, Корея та Малайзія

У жовтні 1997 року криза дісталася Північно-Східної Азії. Гонконг захищав прив’язку до долара США, допустивши різке зростання процентних ставок. Новий тайванський долар дозволили знецінити, а Корея розширила коридор для вони, 21 листопада звернулася по допомогу до Міжнародного валютного фонду (МВФ) і 15 грудня відпустила валюту у вільне плавання. У січні 1998 року ринггіт, бат і песо впали до історичних мінімумів. Індонезійська криза переросла в політичну, яка закінчилася відставкою президента Сухарто в травні 1998 року.⁴

Втрати вартості були колосальними. З червня 1997 до липня 1998 року бат утратив близько 40 % вартості щодо долара США, а рупія — близько 83 %. За рядами даних Світового банку, 1998 року реальний обсяг виробництва обвалився: в Індонезії на 13,1 %, у Таїланді на 7,6 %, у Малайзії на 7,4 % і в Кореї на 4,9 %. П’ять найбільш уражених економік утратили близько 30 % сукупного виробництва.⁵

Програми МВФ

МВФ відповів програмами для Таїланду, Індонезії та Кореї. Таїландський пакет серпня 1997 року становив 17,2 млрд доларів США, включно з позиками Фонду та азійських країн. 31 жовтня 1997 року Індонезія отримала стабілізаційний пакет на 23 млрд доларів США. 3 грудня 1997 року Корея уклала угоду про пакет на 57 млрд доларів США, найбільший в історії Фонду на той час. Програми поєднували фінансування з умовами щодо фіскальної політики, процентних ставок, реструктуризації банків і структурних реформ. Критики в регіоні вважали ці умови надто жорсткими й погано пристосованими до обставин кожної країни.⁶

Малайзія обрала інший шлях. Її уряд відкинув ортодоксальний підхід МВФ і 1 вересня 1998 року запровадив валютний контроль, зафіксувавши ринггіт на рівні 3,80 за долар США.⁷ Рішення Малайзії мало прямі наслідки для Сінгапуру, які розглянуто нижче.

Примітки

1. Monetary Authority of Singapore, Annual Report 1997/98, Singapore, MAS, 1998, с. 34 (“The Asian Currency Crisis: Early Warning Signals”); Beomhee Han, “The CMI and CMIM”, розділ 26 у виданні ASEAN+3 Macroeconomic Research Office (AMRO), 2023, с. 711: кризу розглядали “as a capital account crisis driven by investor panic and an erratic shift in market expectation”. ↩
2. MAS, Annual Report 1997/98, с. 34: “the Baht was eventually floated on 2 July 1997, when it depreciated immediately by 15%”; календар подій, с. 23; MAS, Annual Report 1997/98, с. 52. ↩
3. MAS, Annual Report 1997/98, с. 34; календар подій, с. 23–24. ↩
4. MAS, Annual Report 1997/98, с. 35 і календар подій, с. 25; MAS, Annual Report 1998/99, Singapore, MAS, 1999, підрозділ “Equity Market”, про “political instability in Indonesia after President Suharto's resignation in May 1998”; MAS, Annual Report 1997/98, с. 35. ↩
5. Wikipedia, “1997 Asian financial crisis” (дата звернення: листопад 2026 р.), таблиця валютних курсів за долар США, червень 1997 р. і липень 1998 р.: таїландський бат — з 24,5 до 41 (−40,2 %), індонезійська рупія — з 2380 до 14 150 (−83,2 %); World Bank, World Development Indicators, показник NY.GDP.MKTP.KD.ZG (GDP growth, annual %), дані за 1996–1999 роки, отримані через World Bank API, листопад 2026 р.; Han, “The CMI and CMIM”, с. 711, з посиланням на Asian Development Bank (1998). ↩
6. MAS, Annual Report 1997/98, календар подій, с. 24–25; Han, “The CMI and CMIM”, с. 711, з посиланням на Feldstein (1998), Sussangkarn (2010) і Park (2008). ↩
7. MAS, Annual Report 1998/99, календар подій (1 вересня 1998 р.) і підрозділ “Exchange Rate Developments” (ринггіт прив’язано на рівні 3,80 за долар США); Lee Hsien Loong, “Coping with the Asian Financial Crisis: The Singapore Experience”, промова на семінарі Nomura Securities Singapore Seminar, Токіо, 30 вересня 1998 р. (mas.gov.sg), п. 7. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.