Конгсі й таємні товариства: врядування поза колоніальною державою

Читати PDF-версію (6 сторінок)

Значення слова «конгсі»

Слово конгсі (kongsi) має кілька значень, які проливають світло на історію китайської самоорганізації. В основному значенні воно означає товариство або компанію, тобто групу людей, які спільно володіють майном чи ведуть справи. Тим самим словом називали самоврядні гірничі громади західного Борнео, об’єднання плантаторів гамбіру та присяжні братства, які британці називали таємними товариствами. Сучасний Сінгапур використовує це слово в назвах поважних інституцій, як-от Ngee Ann Kongsi — теочевської асоціації, заснованої 1830 року як Ngee Ann Kun.¹

Широта терміна показує, що китайці Наньяну не проводили чіткої межі між комерційним товариством, громадським об’єднанням і політичною організацією. Група чоловіків, які складалися капіталом, щоб відкрити копальню чи плантацію, водночас сама собою врядувала, дбала про своїх членів і захищала свої інтереси від чужих. Конгсі було і господарським підприємством, і маленьким політичним утворенням.²

Тяньдіхуей і Ghee Hin

Присяжні братства Сінгапуру походили від Тяньдіхуей — Товариства Неба і Землі. Воно виникло у Фуцзяні в середині XVIII століття з метою повалити маньчжурську династію Цін і відновити Мін.³ У Наньяні, далеко від цінської держави, братства значною мірою втратили політичну мету й перетворилися на організації взаємодопомоги, вербування робочої сили та економічного контролю. Ghee Hin Kongsi, назва якого означає «Піднесення праведності», було першим таким товариством у Сінгапурі. Згадки про нього відомі з 1820 року.⁴

Товариства приймали членів через складні обряди посвяти, зобов’язували їх присягою й суворо карали за зраду. Вони пропонували захист новоприбулим у місті, де колоніальна поліція була нечисленною. Ще 1843 року на 32 132 китайців припадало 133 поліцейські. До 1865 року це співвідношення майже не змінилося: 385 поліцейських на 50 043 китайців.⁵ У цьому вакуумі товариства організовували вербування робітників і нагляд за ними на плантаціях і в копальнях, контролювали частину відкупів і розв’язували суперечки між своїми членами.

Приватний порядок і насильство

Як і інші форми приватного порядку, товариства могли вдаватися до насильства. Суперництво між товариствами, яке часто збігалося із суперництвом діалектних груп та економічних інтересів, знову й знову переростало в бійки. Заворушення 1854 року між хокк’єнськими й теочевськими групами стали найсерйознішими в тому столітті й забрали сотні життів.⁶ Далі були інші заворушення, зокрема в Пінангу 1867 року та «поштові заворушення» (Post Office Riots) 1876 року в Сінгапурі.⁷

Для купців товариства мали два обличчя. Вони давали організацію, яка контролювала робочу силу й забезпечувала виконання зобов’язань у плантаційній економіці, і купці на цьому заробляли. Водночас їхнє насильство загрожувало майну й торгівлі та шкодило репутації поселення. Провідні купці часто були членами або покровителями товариств. Межа між поважною комерцією і світом братств була проникною.

Відповідь колоніальної влади

Колоніальна держава реагувала поступово. Закон про збереження миру (Peace Preservation Act) 1867 року дозволив висилати засуджених китайських іммігрантів. 1869 року Ордонанс про придушення небезпечних товариств (Dangerous Societies Suppression Ordinance) зобов’язав товариства реєструватися. Під час першого етапу реєстрації облікували десять товариств із 618 посадовцями та 12 371 членом.⁸ 1877 року уряд створив Китайський протекторат на чолі з Вільямом Пікерінгом (William Pickering), який розмовляв китайською і став першим Протектором китайців.⁹ Протекторат перебрав частину функцій, які раніше виконували товариства, зокрема нагляд за прибуттям і працевлаштуванням мігрантів.

Вирішальний крок зробив Ордонанс про товариства (Societies Ordinance) 1889 року, за яким таємні товариства з 1890 року оголосили незаконними.¹⁰ Утративши легітимну роль у врядуванні громадою, товариства пішли в підпілля. Їхні функції перейшли до асоціацій, до Протекторату і дедалі більше до інституцій колоніальної держави.

Оцінка

Історія товариств ілюструє загальну закономірність у розвитку фінансових центрів: приватний порядок передує публічному, а згодом поступається йому. Де держава слабка, громади створюють власні інституції, щоб забезпечувати виконання домовленостей і підтримувати мир. Такі інституції можуть бути дієвими всередині громади й небезпечними поза нею. Коли держава міцніє, вона перебирає їхні функції, реєструє або придушує їх і підпорядковує їхніх членів спільному праву.

Цей перехід має свою ціну й свої переваги. Перевага полягає в тому, що безпека й примусове виконання поширюються на всіх, незалежно від належності до громади. Через це розширюється коло, в якому можуть обертатися торгівля й кредит. Ціна — втрата місцевого знання й неформальної гнучкості, які давали громадські інституції. Сучасне для Сінгапуру поєднання сильної держави з активними громадськими асоціаціями, яке розглянуто в наступних частинах книги, можна прочитати як тривалий компроміс між цими двома началами.

Примітки

1. Wikipedia, “Seah Eu Chin” (дата звернення: вересень 2026 р.): допоміг заснувати Ngee Ann Kun 1830 року, яка 1845 року стала Ngee Ann Kongsi. ↩
2. Про конгсі як форму, що поєднувала товариство, самоврядування та взаємодопомогу, див. Wang Tai Peng, The Origins of Chinese Kongsi, Petaling Jaya, Pelanduk, 1994, а також Carl A. Trocki, “Chinese Revenue Farms and Borders in Southeast Asia”, Modern Asian Studies, 2009. ↩
3. “Heaven, Earth and Brotherhood”, BiblioAsia, т. 13, вип. 2, липень–вересень 2017 р.: Тяньдіхуей виникло у Фуцзяні в середині 1700-х років з метою повалити Цін і відновити Мін. ↩
4. “Heaven, Earth and Brotherhood”, BiblioAsia, т. 13, вип. 2, липень–вересень 2017 р.: Ghee Hin Kongsi, перше таємне товариство Сінгапуру, було “formally registered in 1820”. ↩
5. Wikipedia, “Secret societies in Singapore” (дата звернення: вересень 2026 р.): 133 поліцейські на 32 132 китайських мешканців 1843 року; 385 поліцейських на китайське населення в 50 043 особи 1865 року. ↩
6. Хокк’єнсько-теочевські заворушення травня 1854 року тривали близько десяти днів; кількість загиблих зазвичай оцінюють приблизно в 400 осіб. Див. National Library Board Singapore, Infopedia, “Hokkien-Teochew Riots (1854)”. ↩
7. Wikipedia, “Secret societies in Singapore” (дата звернення: вересень 2026 р.), про заворушення в Пінангу 1867 року та Post Office Riots 1876 року. ↩
8. Wikipedia, “Secret societies in Singapore” (дата звернення: вересень 2026 р.): Peace Preservation Act 1867 року; Dangerous Societies Suppression Ordinance 1869 року, що запровадив реєстрацію; “10 societies, 618 office bearers and 12371 members were registered in the first round of registrations”. ↩
9. “Heaven, Earth and Brotherhood”, BiblioAsia, т. 13, вип. 2, липень–вересень 2017 р.: Вільям А. Пікерінг (William A. Pickering) став першим Протектором китайців 1877 року. ↩
10. “Heaven, Earth and Brotherhood”, BiblioAsia, т. 13, вип. 2, липень–вересень 2017 р.: Societies Ordinance 1889 року призвів до того, що таємні товариства оголосили незаконними; це набуло чинності 1890 року. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на листопад 2026.