Інвестиційні фонди для Індії

Читати PDF-версію (8 сторінок)

Сінгапур як провідне джерело ПІІ

З квітня 2000 до березня 2026 року Індія зафіксувала надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в акціонерний капітал на 787,72 млрд доларів США. На Сінгапур припало 24,72 % цієї суми. Далі йшли Маврикій (23,71 %), США (10,39 %), Нідерланди (7,19 %) та Японія (6,11 %).¹ Щодо накопиченої суми із Сінгапуру джерела розходяться. Одна сторінка India Brand Equity Foundation, трасту Міністерства торгівлі Індії, наводить 192,68 млрд доларів США, інша — 194,68 млрд.² Розбіжність невелика і, ймовірно, пояснюється друкарською помилкою. Частка 24,72 % від 787,72 млрд відповідає приблизно 194,7 млрд, що вказує на правильність вищої цифри. Утім, варто звіритися з офіційним інформаційним бюлетенем Департаменту сприяння розвитку промисловості та внутрішньої торгівлі (DPIIT).

Рейтинг із часом змінювався. За період із квітня 2000 до вересня 2016 року на Маврикій припадало 32,81 % надходжень, на Сінгапур — 16,30 %.³ У наступне десятиліття Сінгапур випередив Маврикій: керуючі фондами переносили свої платформи до юрисдикції, яка пропонувала більше реальної присутності, глибший сектор фінансових послуг і описане вище договірне становище. Річні показники демонструють масштаб нинішніх потоків. У 2025–2026 фінансовому році Індія отримала ПІІ в акціонерний капітал на 58,84 млрд доларів США, з них 19,80 млрд — із Сінгапуру, близько третини.⁴

Двостороння торгівля порівняно з цим менша. У 2025–2026 фінансовому році вона становила 36,1 млрд доларів США: індійський експорт — 11,86 млрд, імпорт із Сінгапуру — 24,24 млрд.⁵ Отже, відносини двох держав передусім фінансові. Товари рухаються між Індією та світом багатьма шляхами, тоді як капітал для Індії йде переважно одним.

Чому керуючі фондами обирають Сінгапур

Вибір Сінгапуру як платформи для Індії спирається на кілька чинників, і лише деякі з них стосуються саме Індії. Перший — угода, чиє обмеження пільг винагороджує реальні витрати, а збереження набутих прав захищає старіші пакети. Другий — регуляторна система для управління фондами, описана в розділі V частини E: ліцензування MAS, широкий вибір фонд-адміністраторів, кастодіанів, аудиторів і юристів, а також компанія зі змінним капіталом (VCC), яку розділ IV частини E розглядає як інструмент для парасолькових фондів. Третій — податковий режим для фондів за статтями 13O і 13U Закону про податок на доходи 1947 року, проаналізований у розділі III частини E. Четвертий — часовий пояс і близькість. Портфельний керуючий у Сінгапурі працює на дві з половиною години попереду Мумбаї, а до Мумбаї чи Бенгалуру звідси недовгий переліт.

П’ятий чинник — правовий. Акціонерні угоди щодо індійських інвестицій часто регулюються правом Сінгапуру або Англії і передбачають арбітраж із місцем у Сінгапурі. Індійські сторони вже багато років належать до найбільших іноземних користувачів Сінгапурського міжнародного арбітражного центру (SIAC), як показує розділ II частини F. Фонд, що тримає індійські активи через сінгапурську компанію, може поєднати сінгапурське корпоративне управління, сінгапурське вирішення спорів та індійську операційну діяльність. Така конструкція зменшує ризик, який інвестори пов’язують із повільністю індійських судів.

Портфельний капітал іде тим самим шляхом. Іноземні портфельні інвестори із Сінгапуру, зареєстровані в Раді з цінних паперів і бірж Індії (SEBI), становлять одну з найбільших національних груп на індійських ринках акцій та облігацій. Сінгапур також є одним із найбільших джерел зовнішніх комерційних запозичень індійських компаній.⁶ Значну частину кредитування індійських компаній на ринку азійського долара, витоки якого розділ IV частини C відносить до 1968 року, обліковують у Сінгапурі.

Державний капітал: Темасек і GIC

Обидва державні інвестори Сінгапуру й самі належать до найбільших інвесторів в Індії. Темасек повідомив, що станом на 31 березня 2026 року базова експозиція його портфеля на Індію становила 7 %. Його індійська історія почалася з фінансових послуг. У грудні 2003 року він придбав 5,2 % ICICI Bank і до 2007 року збільшив частку до 8,3 %. Згодом, 2023 року, він придбав контрольний пакет Manipal Health Enterprises, а в березні 2025 року — 10 % виробника снеків Haldiram’s приблизно за 1 млрд доларів США.⁷ Розглянута вище справа Fullerton стосувалася холдингової компанії Темасеку. Інвестиційна корпорація уряду Сінгапуру (GIC) інвестує в індійські акції, що котируються на біржі, інфраструктуру, нерухомість і приватні компанії, хоча розподілу за країнами в такій деталізації не публікує. Обидві інституції описано в розділі I частини D.

Державний капітал додає коридору довіри. Коли Темасек і GIC інвестують через сінгапурські компанії з реальним персоналом і реальними рішеннями, вони демонструють, що сінгапурський шлях слугує справжнім інвестиціям.

Прямі інвестиції, венчурний капітал та індійські засновники

Галуззю прямих інвестицій і венчурного капіталу для Індії значною мірою керують із Сінгапуру. Міжнародні компанії реалізують свої індійські стратегії із сінгапурських офісів, а індійські керуючі залучають офшорні фонди з доміцилієм у Сінгапурі поряд із внутрішніми альтернативними інвестиційними фондами, зареєстрованими в Індії. Зазвичай фонди інвестують через сінгапурську холдингову компанію або безпосередньо із сінгапурського фондового інструменту, а інвестиційний радник у Мумбаї чи Бенгалуру надає аналітику за договором про консультування.

Індійські засновники використовували той самий канал у зворотному напрямку. У 2010-х роках багато індійських стартапів розміщували материнські компанії в Сінгапурі. Іноземні венчурні інвестори віддавали перевагу знайомій юрисдикції, плани участі працівників в акціонерному капіталі та структури з привілейованими акціями там було легше запровадити, а подальший лістинг за кордоном здавався ймовірнішим. З початку 2020-х років розпочався зворотний рух. Компанії, що готуються до лістингу на індійських біржах, де оцінки технологічних компаній зросли, повертають доміцилій до Індії, часто зі значними податковими витратами.⁸ Цей рух показує, що сінгапурський канал ніколи не був вулицею з одностороннім рухом. Він існує, бо пропонує інвесторам те, чого індійські структури поки не пропонують, і звужується там, де ця перевага зникає.

Обмеження: непрямі відчуження та бенефіціарна власність

Коридор діє в межах обмежень, які встановлює індійське право. З 2012 року Індія оподатковує непрямі відчуження індійських активів, зокрема продаж іноземної компанії, вартість якої значною мірою походить від індійських активів. Ретроспективне застосування цього правила після рішення Верховного суду у справі Vodafone шкодило репутації Індії серед іноземних інвесторів, доки 2021 року парламент не скасував ретроспективну дію.⁹ Сінгапурських холдингових компаній ці правила стосуються безпосередньо, бо інвестори часто виходять з інвестицій, продаючи саму сінгапурську компанію.

Друге обмеження стосується походження грошей. У квітні 2020 року Індія поставила інвестиції з країн, що мають із нею сухопутний кордон, під умову попереднього дозволу уряду.¹⁰ Правило застосовується й тоді, коли бенефіціарний власник інвестиції перебуває в такій країні.¹¹ Тому сінгапурські фонди з китайськими інвесторами мусять перевірити склад своїх інвесторів, перш ніж інвестувати в Індію. Розділ II цієї частини описує потоки китайського капіталу через Сінгапур, які це правило ставить під особливо пильний контроль, коли пунктом призначення є Індія.

Примітки

1. India Brand Equity Foundation, “Foreign Direct Investment (FDI)” (ibef.org, дата звернення: листопад 2026 р.): загальні надходження ПІІ в акціонерний капітал з квітня 2000 до березня 2026 р. — Rs 52,85,866 crore (787,72 млрд доларів США); Сінгапур 24,72 % (192,68 млрд доларів США), Маврикій 23,71 % (186,76 млрд доларів США), США 10,39 %, Нідерланди 7,19 %, Японія 6,11 %. ↩
2. India Brand Equity Foundation, “India-Singapore Trade” (ibef.org, дата звернення: листопад 2026 р.): Сінгапур — найбільший інвестор в Індію “with a cumulative FDI inflow of US$ 194.68 billion” з квітня 2000 до березня 2026 р. ↩
3. Wikipedia, “India–Mauritius relations” (дата звернення: листопад 2026 р.): основні джерела ПІІ для Індії з квітня 2000 до вересня 2016 р.: Маврикій близько 101,76 млрд доларів США, або 32,81 %, Сінгапур 16,30 %, Велика Британія 7,76 %, Японія 7,66 %, США 6,25 %. ↩
4. India Brand Equity Foundation, “Foreign Direct Investment (FDI)” (ibef.org, дата звернення: листопад 2026 р.): надходження ПІІ в акціонерний капітал у 2026 фінансовому році — 58,84 млрд доларів США; India Brand Equity Foundation, “India-Singapore Trade” (ibef.org): надходження ПІІ в акціонерний капітал із Сінгапуру — 14,94 млрд доларів США у 2025 фінансовому році та 19,80 млрд доларів США у 2026 фінансовому році. Частку близько третини розрахував автор. ↩
5. India Brand Equity Foundation, “India-Singapore Trade” (ibef.org, дата звернення: листопад 2026 р.): двостороння торгівля у 2026 фінансовому році — 36,1 млрд доларів США; індійський експорт до Сінгапуру — 11,86 млрд доларів США; імпорт — 24,24 млрд доларів США; Індія — 6-й за величиною торговельний партнер Сінгапуру з часткою 2,96 % загального товарообігу Сінгапуру. ↩
6. India Brand Equity Foundation, “India-Singapore Trade” (ibef.org, дата звернення: листопад 2026 р.): Сінгапур належить до найбільших джерел зовнішніх комерційних запозичень (External Commercial Borrowings), а іноземні портфельні інвестиції із Сінгапуру мали для Індії важливе значення. ↩
7. Wikipedia, “Temasek Holdings” (дата звернення: листопад 2026 р.): базова експозиція за країнами “7% India as at 31 March 2026”; 5,2 % ICICI Bank у грудні 2003 р., збільшено до 8,3 % до 2007 р.; придбання додаткових 41 % Manipal Health Enterprises оголошено у квітні 2023 р., разом 59 %; 10 % Haldiram’s за 1 млрд доларів США в березні 2025 р. ↩
8. Про «зворотний фліпінг» (reverse flipping) індійських стартапів із Сінгапуру та США до Індії приблизно з 2021 р. (серед прикладів — PhonePe і Groww) див. Economic Survey of India 2024–25 і публікації в пресі. ↩
9. Finance Act 2012 (ретроспективна зміна ст. 9(1)(i) Income-tax Act 1961 після Vodafone International Holdings BV v Union of India, Supreme Court of India, 20 січня 2012 р.); Taxation Laws (Amendment) Act 2021. ↩
10. Wikipedia, “Foreign direct investment in India” (дата звернення: листопад 2026 р.): у квітні 2020 р. Індія змінила політику щодо ПІІ, запровадивши ретельну перевірку інвестицій із країн, що мають з Індією сухопутний кордон. ↩
11. Department for Promotion of Industry and Internal Trade, Press Note 3 (2020 Series) від 17 квітня 2020 р., що змінює п. 3.1.1 Consolidated FDI Policy (урядовий маршрут для інвестицій від суб’єкта з країни, що має з Індією сухопутний кордон, або з бенефіціарним власником, який перебуває в такій країні чи є її громадянином). ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.