Міжнародні та регіональні інституції в Сінгапурі
Читати PDF-версію (3 сторінок)
Фінансовий центр живе не лише банками, біржами та судами. Він живе й інституціями, що збирають уряди, центральні банки та експертів довкола спільних проблем. Коли міжнародна організація обирає місто для свого осідку чи регіонального офісу, вона приносить із собою посадовців, зустрічі, дані та потік відвідувачів, які несуть назву міста до міністерств і рад директорів усього світу. Сінгапур добивався таких інституцій так само цілеспрямовано, як і банків та торговельних домів. Цей розділ розглядає організації, що мають осідок або регіональний офіс у місті, і з’ясовує, що вони означають для його фінансового центру.
Відповідь відрізняється від тієї, яку дав женевський том для свого міста. Частина F видання Genève, place financière internationale описала місто, що приймає десятки універсальних організацій родини ООН, Міжнародний комітет Червоного Хреста та представництва майже всіх держав світу. Їхня присутність виросла з гуманітарної традиції, зі швейцарського нейтралітету та з рішення 1919 року розмістити Лігу Націй на березі озера. Сінгапур не має порівнянної історії. Його міжнародні інституції молодші й нечисленніші. Більшість із них — регіональні органи, робота яких тісно пов’язана з економікою та фінансами. Серед них секретаріат Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, наглядовий офіс регіональної мережі фінансової безпеки, центр BIS Innovation Hub Банку міжнародних розрахунків, навчальний інститут МВФ і єдиний поза Вашингтоном офіс, у якому представлена вся Група Світового банку.
Розділ складається з шести кроків. Він починається з APEC і форм регіональної економічної співпраці, що привели її секретаріат до Сінгапуру. Далі йдеться про регіональний фінансовий нагляд у межах Ініціативи Чіангмай, про співпрацю та інновації центральних банків і про місце Сінгапуру серед глобальних органів зі встановлення стандартів, більшість яких розташована деінде. Після підрозділу про практичні наслідки розділ завершується порівнянням міжнародного Сінгапуру з міжнародною Женевою. Правові засади фінансового центру, його арбітражні установи та зовнішню політику розглянуто в попередніх розділах цієї частини (див. розділи F.I–F.IV).
Головне
Сінгапур приймає невелику кількість міжнародних організацій, здебільшого регіональних і здебільшого пов’язаних з економікою та фінансами. Секретаріат APEC координує роботу 21 економіки — члена Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва. Макроекономічний дослідницький офіс АСЕАН+3 (AMRO), який 9 лютого 2016 року став міжнародною організацією, здійснює нагляд для регіональної мережі фінансової безпеки в межах Багатосторонньої ініціативи Чіангмай обсягом 240 млрд доларів США. BIS Innovation Hub має центр у Сінгапурі з 2019 року. Цей центр започаткував проєкт Nexus для поєднання систем миттєвих платежів. Картину доповнюють Регіональний навчальний інститут МВФ — Сінгапур та хаб Групи Світового банку з питань інфраструктури й міського розвитку, у якому працює понад 300 співробітників. Натомість більшість глобальних органів зі встановлення стандартів розташовані в Базелі, Мадриді чи Парижі, тож вплив Сінгапуру на фінансові правила спирається на членство та роботу посадовців MAS у цих органах.
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.