Індія: інвестиційні коридори та GIFT City
Читати PDF-версію (4 сторінок)
За офіційною статистикою Нью-Делі, жодна країна за останні чверть століття не спрямувала до Індії більше прямих інвестицій, ніж Сінгапур. З квітня 2000 до березня 2026 року надходження в акціонерний капітал, зареєстровані як сінгапурські, становили майже чверть загального обсягу. Сінгапур випередив Маврикій, США, Нідерланди та Японію. Місто-держава із шістьма мільйонами жителів не здатне згенерувати такі суми лише з власних заощаджень. Цифра відображає функцію Сінгапуру як каналу: глобальні пенсійні фонди, компанії прямих інвестицій, суверенні інвестори, індійські підприємці та транснаціональні групи спрямовують свої індійські інвестиції через холдингові компанії та фонди, засновані в Сінгапурі. У цьому розділі розглянуто, як виник цей канал, що тримає його відкритим і що загрожує його звузити.
Розділ починається з історичних зв’язків і зв’язків між громадами Сінгапуру та субконтиненту. Вони сягають заснування поселення і тих десятиліть, коли Стрейтс-Сетлментс управляли з Калькутти. Далі простежено угоду про уникнення подвійного оподаткування між двома державами від її укладення 1994 року через протоколи 2005, 2011 і 2016 років до тесту основної мети Багатосторонньої конвенції (MLI). Третій підрозділ описує фонди та холдингові структури, через які капітал іде із Сінгапуру до Індії. Четвертий присвячено GIFT City у Гуджараті — міжнародному центру фінансових послуг, за допомогою якого Індія сподівається повернути частину цього бізнесу на свою територію; тут же поставлено питання, чи це партнер Сінгапуру, чи суперник. Завершують розділ інструменти регуляторної співпраці, підрозділ про практичні наслідки та порівняння з Женевою, Маврикієм і Дубаєм.
У частині I женевського тому розглянуто відносини Женеви з Африкою: торгівлю сировиною, банківське обслуговування африканських еліт і новіші мости, збудовані через фонди, форуми та фінтех. Ця частина завершилася спостереженням, що африканські центри, як-от Касабланка, Маврикій і Кігалі, стали для Женеви водночас конкурентами й партнерами, і Женева має прагнути бути для них тим, чим Лондон довго був для неї самої.1 Відносини Сінгапуру та Індії показують ту саму модель у більшому масштабі. Сінгапур — це брама, через яку світ інвестує в Індію, а Індія тим часом будує власний міжнародний центр у GIFT City, щоб перехопити частину того самого бізнесу. Від того, як обидві сторони впораються із цим напруженням, залежатиме один із найважливіших коридорів фінансового центру.
Головне
Індійці прибули разом із Раффлзом 1819 року, Стрейтс-Сетлментс управляли з Калькутти до 1867 року, а лихварі-четтіари та індійські банки були частиною колоніальної кредитної системи. Угоду про уникнення подвійного оподаткування від 24 січня 1994 року 2005 року змінили: прирости капіталу від акцій звільнили від оподаткування в державі джерела й залишили за державою резидентства, з умовою про обмеження пільг і з прив’язкою до угоди між Індією та Маврикієм. Протокол 2011 року запровадив міжнародний стандарт обміну інформацією, зокрема банківською. Третій протокол від 30 грудня 2016 року повернув оподаткування в державі джерела для приростів від акцій, придбаних з 1 квітня 2017 року, із збереженням набутих прав для попередніх пакетів. Багатостороння конвенція додала тест основної мети, чинний з жовтня 2019 року і застосовний з 2020 року. Сінгапур із 2000 року є найбільшим зареєстрованим джерелом прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в акціонерний капітал Індії, близько чверті загального обсягу. Їх забезпечують фонди, холдингові компанії та державні інвестори. GIFT City, яке з 2020 року регулює Управління міжнародних центрів фінансових послуг (IFSCA), перебрало ф’ючерси на Nifty, якими раніше торгували на SGX, і розбудовує власну індустрію фондів. Співпраця відбувається через обмін податковою інформацією, меморандум між MAS та IFSCA, платіжне з’єднання UPI–PayNow і міністерські круглі столи.
Примітки
- Ressos, Genève, place financière internationale, partie I, chapitre V (« Les nouveaux ponts : forums, investissements, fintech, diaspora »), section « Casablanca, Maurice, Kigali : les places africaines »: ці центри є для Женеви « des concurrentes et des partenaires », а стратегія полягає в тому, щоб бути провідним центром поза континентом, « comme Londres l’a longtemps été pour Genève ». ↩
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.