Індія: інвестиційні коридори та GIFT City: стислий виклад
Читати PDF-версію (2 сторінок)
Зв’язки Сінгапуру з Індією беруть початок із прибуття індійських солдатів, торговців і в’язнів після 1819 року, управління Стрейтс-Сетлментс із Калькутти до 1867 року та кредитних мереж четтіарів та індійських банків. Угода про уникнення подвійного оподаткування 1994 року стала правовою основою коридору, коли протокол 2005 року запровадив оподаткування приростів капіталу за принципом резидентства. Це правило прив’язали до угоди з Маврикієм і захистили застереженням про обмеження пільг із порогом витрат S$200 000. Протоколи 2011 і 2016 років та тест основної мети Багатосторонньої конвенції (MLI) запровадили міжнародний стандарт обміну інформацією, повернули Індії оподаткування приростів від акцій, придбаних з 1 квітня 2017 року, і зробили реальну присутність та комерційну мету умовами доступу до угоди. Попри це Сінгапур із 2000 року став найбільшим зареєстрованим джерелом ПІІ в акціонерний капітал Індії. Фонди, холдингові компанії та державні інвестори цінують його регулювання, суди й професійну спільноту не менше, ніж будь-яку податкову перевагу. GIFT City, яке з 2020 року регулює IFSCA, перебрало ф’ючерси на Nifty і розбудовує індустрію фондів, що конкурує із Сінгапуром за бізнес, індійський за походженням і призначенням. Водночас співпраця через MAS, IFSCA, з’єднання UPI–PayNow і міністерський круглий стіл утримує обидва центри в ролі і партнерів, і суперників.
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.