Від самоврядування до відокремлення: 1959, 1963, 1965
Читати PDF-версію (3 сторінок)
У 1946–1965 роках Сінгапур чотири рази змінював свій конституційний статус. Після розпуску Стрейтс-Сетлментс у 1946 році він став окремою коронною колонією, у 1959 році — самоврядною державою, у 1963 році — складовим штатом Федерації Малайзія, а в 1965 році — незалежною республікою. Кожна зміна переписувала правила, за якими торгували купці, кредитували банки й збирали доходи уряди. За двадцять років порт пройшов шлях від колоніальної економіки, якою керували з Лондона, до суверенної економіки, що мусила сама шукати ринки, випускати власну валюту й обороняти власну територію.
Цей розділ простежує цей шлях і з’ясовує, що він означав для економіки, яка згодом стала фінансовим центром. Він починається з повоєнної колонії та перших виборів, переходить до конституції 1959 року й економічної програми нового уряду, а потім розглядає злиття 1963 року разом із фінансовою угодою, на якій воно трималося. Далі описано відокремлення в серпні 1965 року та його правову форму. Після цього оцінено економічні наслідки незалежності: втрату спільного ринку, здобуття фіскального й монетарного суверенітету та переорієнтацію економіки з малайського гінтерланду на світ. Завершують розділ підрозділ про правову спадщину цих років для сучасної практики та порівняння з Женевою.
Порівняння з Женевою повчальне від самого початку. Том про Женеву розповідає, як відновлена республіка 1815 року увійшла до Швейцарської Конфедерації і стала кантоном. Вона відмовилася від власної зовнішньої політики, а після 1848 року — і від власної валюти в обмін на захист більшої держави. Сінгапур спробував укласти подібну угоду в 1963 році, але вона протрималася менше ніж два роки. Її провал змусив місто стати тим, чим Женева бути перестала: суверенним містом-державою. Багато з того, що вирізняє фінансовий центр Сінгапуру сьогодні, від центральних резервів до відкритого рахунку операцій з капіталом, бере початок у рішеннях тих років.
Головне
Сінгапур став окремою коронною колонією 1 квітня 1946 року, провів перші обмежені вибори в березні 1948 року і після виборів 2 квітня 1955 року отримав Законодавчі збори, обрані здебільшого населенням. Закон про Державу Сінгапур 1958 року (State of Singapore Act 1958) приніс повне внутрішнє самоврядування в 1959 році, коли Партія народної дії (People’s Action Party) на виборах 30 травня 1959 року здобула 43 з 51 місця. Після референдуму 1 вересня 1962 року Сінгапур 16 вересня 1963 року увійшов до Малайзії на підставі Малайзійської угоди від 9 липня 1963 року. Вона надавала йому спільний ринок, що мав запроваджуватися поступово протягом дванадцяти років, в обмін на 40 % його національних податкових надходжень. Політичні та економічні тертя, індонезійська конфронтація і расові заворушення 1964 року привели до Угоди про незалежність Сінгапуру від 7 серпня 1965 року, і 9 серпня 1965 року Сінгапур став суверенною державою. Відокремлення позбавило Сінгапур очікуваного спільного ринку і привело до запровадження власної валюти в червні 1967 року. Закон про незалежність Республіки Сінгапур 1965 року (Republic of Singapore Independence Act 1965) зберіг безперервність чинного права.
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.