FATCA і міжурядова угода

Читати PDF-версію (7 сторінок)

Американський закон 2010 року

Вирішальний зовнішній поштовх дали Сполучені Штати. Закон про дотримання податкових вимог щодо іноземних рахунків (Foreign Account Tax Compliance Act, FATCA) ухвалили як частину Закону про стимули до найму для відновлення зайнятості (Hiring Incentives to Restore Employment Act), який президент Обама підписав 18 березня 2010 року.¹ FATCA зобов’язав іноземні фінансові установи виявляти рахунки американських осіб і звітувати про них до Служби внутрішніх доходів США (IRS). Установі, яка не виконувала вимог, загрожував податок у джерела виплати в розмірі 30 % на певні платежі зі Сполучених Штатів. Оскільки жоден банк, що працює з доларами, не міг піти на такий ризик, закон дістав до кожного фінансового центру світу.

FATCA був одностороннім актом. До того ж його обов’язок звітувати суперечив законам про конфіденційність багатьох країн, зокрема Сінгапуру, адже банк у Сінгапурі не міг законно надсилати дані клієнтів безпосередньо іноземному податковому органу. Міністерство фінансів США розв’язало цей конфлікт за допомогою міжурядових угод. За угодою моделі 1 фінансові установи звітують власному податковому органу, який передає інформацію до Сполучених Штатів. За угодою моделі 2, яку обрала Швейцарія, установи звітують безпосередньо до IRS за згодою власника рахунку або через групові запити.

Переговори та угода моделі 1 2014 року

Сінгапур рано обрав модель 1. 9 листопада 2012 року Міністерство фінансів оголосило, що веде переговори з Міністерством фінансів США і що консультативна група приватного сектору надаватиме щодо них поради. Угоду парафували 5 травня 2014 року, а 9 грудня 2014 року її підписали заступник секретаря (з питань політики) Міністерства фінансів Нг Вай Чунг (Ng Wai Choong) і посол США Кірк Вейгар (Kirk Wagar). Міністерство пояснило, що без неї кожна сінгапурська установа мала б укладати власну угоду зі Сполученими Штатами. Міністерство фінансів США ще до підписання вважало, що Сінгапур має чинну угоду з 30 червня 2014 року.²

Преамбула угоди пояснює, навіщо вона була потрібна. Сінгапур «підтримував основну політичну мету FATCA», але сінгапурські установи «можуть бути неспроможні виконати певні аспекти FATCA через внутрішні правові перешкоди». За статтею 2 Сінгапур зобов’язався отримувати інформацію про всі рахунки, що підлягають звітуванню до США, і щороку автоматично обмінюватися нею зі Сполученими Штатами.³ Зобов’язання діяло лише в одному напрямку. Сполучені Штати не зобов’язалися надсилати Сінгапуру рівноцінну інформацію.

Запровадження через IRAS

Угоду запровадили Положення про податок на доходи (міжнародні угоди про дотримання податкових вимог) (Сполучені Штати Америки) 2015 року (Income Tax (International Tax Compliance Agreements) (United States of America) Regulations 2015), чинні з 18 березня 2015 року. Для звітних років починаючи з 2021-го їх замінили положення 2020 року. Сінгапурські фінансові установи, що подають звітність, щороку до 31 травня подають до Податкового управління Сінгапуру (IRAS) звіти або нульові звіти, а Сінгапур передає інформацію про американські рахунки з 2015 року.⁴

Правовою підставою є частина 20B Закону про податок на доходи під назвою «Міжнародні угоди про покращення дотримання податкових вимог». Її запровадили з цією метою 2013 року і розширили 2016 року. Стаття 105L зобов’язує фінансові установи надавати інформацію Контролерові. Стаття 105PA встановлює, що цей обов’язок має перевагу над будь-яким обов’язком дотримання таємниці. У листопаді 2017 року міністр фінансів підтвердив у парламенті, що цей пріоритет поширюється на Закон про банки (Banking Act), Закон про захист персональних даних 2012 року, договори та правила професійної поведінки.⁵ Тож стаття 47 Закону про банки залишається чинною, але вже не захищає жодного рахунку, що підпадає під дію FATCA.

Взаємна угода 2018 року

Сінгапур не змирився з асиметрією назавжди. 13 листопада 2018 року Сінгапур і Сполучені Штати підписали угоду про обмін податковою інформацією (TIEA) і взаємну угоду моделі 1, яка з набранням чинності мала замінити першу угоду. Вона набрала чинності 1 січня 2021 року.⁶

Взаємність залишається обмеженою. За новою угодою американські фінансові установи повідомляють IRS для передачі Сінгапуру ім’я, адресу та сінгапурський податковий номер резидентів Сінгапуру, які мають рахунки. Вони також повідомляють номер рахунку, валову суму відсотків, сплачених за депозитними рахунками, і валову суму дивідендів та інших доходів з американських джерел, зарахованих на рахунок. Інформація із сінгапурського боку ширша, бо охоплює залишки на рахунках і особи контролюючих осіб. В окремій статті Сполучені Штати «визнають потребу досягти рівноцінного рівня взаємного автоматичного обміну інформацією» і зобов’язуються домагатися для цього ухвалення підзаконних актів і законів. Сполучені Штати не приєдналися до Загального стандарту звітності (CRS) і отримують дані від інших юрисдикцій, як правило, не відповідаючи тим самим у повному обсязі.⁷ Серед великих фінансових центрів лише вони отримують автоматичну інформацію із Сінгапуру на вигідніших умовах, ніж надають самі.

Примітки

1. Wikipedia, “Foreign Account Tax Compliance Act” (дата звернення: листопад 2026 р.): FATCA підписано 18 березня 2010 р. як підрозділ A розділу V HIRE Act; 26 U.S.C. §§ 1471–1474; міжурядові угоди моделі 1 і моделі 2. ↩
2. Ministry of Finance, “Inter-Governmental Agreement (IGA) on the US Foreign Account Tax Compliance Act (FATCA)”, 9 листопада 2012 р.: Сінгапур веде переговори з Міністерством фінансів США про укладення міжурядової угоди; буде створено консультативну групу приватного сектору. Ministry of Finance, “Singapore and the United States sign agreement to facilitate FATCA compliance by Singapore financial institutions”, 9 грудня 2014 р.: міжурядову угоду моделі 1 підписали після парафування 5 травня 2014 р. Ng Wai Choong і посол Kirk Wagar; утримання 30 % для установ, що не виконують вимог; фінансові установи звітують до IRAS, яке передає інформацію до IRS; обговорення взаємної домовленості. US Department of the Treasury, “Foreign Account Tax Compliance Act”, таблиця юрисдикцій (home.treasury.gov, дата звернення: листопад 2026 р.): Сінгапур, модель 1, вважається таким, що має чинну угоду з 30 червня 2014 р.; перша угода чинна з 28 березня 2015 р. до 31 грудня 2020 р.; угода, що її замінила, чинна з 1 січня 2021 р.; усього в переліку 114 юрисдикцій. ↩
3. Agreement between the Government of the United States of America and the Government of the Republic of Singapore to Improve International Tax Compliance and to Implement FATCA (2014), текст опубліковано Міністерством фінансів США (FATCA-Agreement-Singapore-12-9-2014-Model-1.pdf), преамбула і ст. 2(1): Сінгапур “shall obtain the information … with respect to all U.S. Reportable Accounts and shall annually exchange this information with the United States on an automatic basis”; ст. 12(1) про набрання чинності після повідомлення Сінгапуру. ↩
4. IRAS, “FATCA Overview and Latest Developments” (iras.gov.sg, дата звернення: листопад 2026 р.): Income Tax (International Tax Compliance Agreements) (United States of America) Regulations 2015 чинні з 18 березня 2015 р.; Regulations 2020 чинні з 1 січня 2021 р.; щорічні або нульові звіти подаються до 31 травня; Сінгапур передає США інформацію про фінансові рахунки з 2015 р.; зміни до Regulations 2020 від 11 серпня 2026 р. ↩
5. Income Tax Act 1947, частина 20B (ст. 105I–105Q), за текстом LawPlayer (lawplayer.com/sg/act/ITA1947/section/part-20b, дата звернення: листопад 2026 р.): ст. 105L — надання інформації Контролерові; ст. 105M — правопорушення; ст. 105MA — протидія ухиленню; ст. 105P — підзаконні акти; ст. 105PA — “Duty to provide information under regulations prevails over duty of secrecy”. Ministry of Finance, “Personal Data Protection on Automatic Exchange of Financial Account Information”, відповідь у парламенті Heng Swee Keat від 6 листопада 2017 р.: Income Tax Act змінено 2013 і 2016 р.; обов’язок надавати інформацію має перевагу над таємницею за “the Banking Act, the Personal Data Protection Act 2012, any contract, or rules of professional conduct” і належить до винятків із банківської таємниці за Banking Act. ↩
6. Ministry of Finance, “Singapore and the United States of America Signed Agreements for Exchange of Information”, 16 листопада 2018 р.: TIEA і взаємну міжурядову угоду FATCA моделі 1 підписали в Сінгапурі 13 листопада 2018 р. Yee Ping Yi і тимчасова повірена у справах США Stephanie Faye Syptak-Ramnath; взаємна угода мала замінити невзаємну. Ministry of Finance, “Entry into Force of Reciprocal FATCA IGA with the United States of America”, 28 серпня 2020 р.: взаємна міжурядова угода, підписана 13 листопада 2018 р., “will enter into force on 1 January 2021” і замінить невзаємну угоду. ↩
7. Agreement between the United States and Singapore to Improve International Tax Compliance and to Implement FATCA (2018), текст опубліковано Міністерством фінансів США (FATCA-Agreement-Singapore-11-18-2018-Superseding-Model-1.pdf), ст. 2(2)(b) — інформація, якою обмінюються Сполучені Штати, і ст. 6(1) — Сполучені Штати “acknowledges the need to achieve equivalent levels of reciprocal automatic information exchange with Singapore”; ст. 10(1) про набрання чинності. Wikipedia, “Common Reporting Standard” (дата звернення: листопад 2026 р.): Сполучені Штати не беруть участі в CRS і використовують FATCA; вони отримують дані від інших країн, але, як правило, не відповідають автоматичним обміном. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.