Правозастосування: відповідальність компаній, угоди про відстрочення кримінального переслідування та транскордонна співпраця
Читати PDF-версію (5 сторінок)
24 квітня 2026 року Загальне відділення Високого суду Сінгапуру (General Division) визнало, що угода про відстрочення кримінального переслідування між публічним обвинувачем і Seatrium Limited, колишньою Sembcorp Marine, відповідає інтересам правосуддя, а її умови є справедливими, розумними та пропорційними.1 Це рішення завершило процедуру, яку парламент створив вісім років тому і яку досі ніхто не застосовував. Воно також закрило — для компанії, хоча й не для кожної причетної особи — одну з найдовших глав бразильських розслідувань Lava Jato, що дісталися Сінгапуру. Справа поєднує в одних матеріалах три елементи цього розділу: компанію, яка відповідає за злочини своїх людей, домовлений результат під наглядом суду та врегулювання, яке довелося узгодити з провадженнями в іншій країні.
Цей розділ розглядає, як Сінгапур застосовує кримінальне право до компаній і як співпрацює з іноземними органами, коли поведінка, докази чи гроші перебувають за кордоном. Він починається з принципів кримінальної відповідальності компаній, переходить до угод про відстрочення кримінального переслідування, а потім — до взаємної правової допомоги та екстрадиції. Далі йдеться про конфіскацію та повернення доходів від злочинів, а завершують розділ проблеми паралельних проваджень у кількох юрисдикціях. Самій системі протидії відмиванню грошей присвячено розділ III цієї частини, а кризи доброчесності, пов’язані з 1MDB і справою про відмивання грошей 2023 року, описує розділ VI частини E. Цей розділ звертається до тих справ лише там, де вони ілюструють інструменти правозастосування.
Женевський том присвячує відповідний розділ кримінальній відповідальності компаній за статтею 102 Кримінального кодексу Швейцарії (StGB) і вирокам щодо Gunvor, Glencore і Trafigura.2 Обидва фінансові центри стоять перед тим самим структурним питанням. В обох працюють торговельні доми, банки й управителі активами, чий бізнес здебільшого ведеться за кордоном. Тому значна частина порушень, якими займаються їхні прокурори, відбувається в інших країнах. Відповіді різняться повчальним чином. Швейцарія спирається на особливу законодавчу форму відповідальності компаній, карає компанії через штрафні накази (Strafbefehl) і досі відмовляється запроваджувати відстрочення кримінального переслідування. Сінгапур розглядає компанію як особу за своїм загальним кримінальним правом, приписує їй дії фізичних осіб за правилами загального права і запровадив режим угод про відстрочення кримінального переслідування за англійським зразком.
Головне
Сінгапурське право розглядає компанії як «осіб», здатних учинити майже будь-який злочин, і приписує їм дії та обізнаність фізичних осіб за правилами атрибуції загального права та спеціальними законодавчими положеннями, як-от статтею 73 Закону про корупцію, незаконний обіг наркотиків та інші тяжкі злочини (конфіскація доходів) 1992 року (CDSA). Максимальні штрафи, які можна накласти на компанію в разі засудження, часто скромні, наприклад S$ 100 000 за кожне обвинувачення в корупції. Саме тому домовлені врегулювання містять значно більші суми. Закон про реформу кримінального правосуддя 2018 року (Criminal Justice Reform Act 2018) запровадив угоди про відстрочення кримінального переслідування для компаній та інших організацій. Такі угоди потребують схвалення Високого суду, і їх публікують в Урядовому віснику (Government Gazette). Перша така угода, укладена із Seatrium 2025 року, передбачала штраф у розмірі 110 млн доларів США, з яких 53 млн доларів США можна було зарахувати в рахунок платежів Бразилії. Міжнародна співпраця спирається на Закон про взаємну допомогу у кримінальних справах 2000 року (MACMA), Закон про екстрадицію 1968 року (Extradition Act 1968) і положення про конфіскацію закону 1992 року. Іноземне правозастосування у справі Keppel 2017 року показало, як врегулювання розподіляють між США, Бразилією та Сінгапуром.
Примітки
- Republic of Singapore Government Gazette, повідомлення № 2439 від 30 квітня 2026 р., “Criminal Procedure Code 2010: Declaration relating to Deferred Prosecution Agreement”, п. 1: рішення Загального відділення Високого суду від 24 квітня 2026 р. на підставі ст. 149F Criminal Procedure Code 2010 щодо DPA від 30 липня 2025 р. між публічним обвинувачем і Seatrium Limited (раніше Sembcorp Marine Ltd). ↩
- Ressos, Genève, place financière internationale, частина H, розділ V, « La responsabilité pénale des entreprises : Gunvor, Glencore, Trafigura ». ↩
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.