Криптоактиви: від Закону про платіжні послуги до Project Guardian
Читати PDF-версію (4 сторінок)
Мало яка тема так суворо випробувала репутацію Управління грошово-кредитного регулювання Сінгапуру, як криптоактиви. Після 2017 року місто приваблювало біржі, трейдингові фірми, емітентів токенів та інвестиційні фонди з усього світу. Їх вабили регулятор, що обіцяв чіткі правила, і фінансовий центр, який, здавалося, вітав інновації. Коли 2022 року впали кілька найвідоміших із цих фірм, частина з яких мала штаб-квартиру в Сінгапурі, владу звинуватили водночас і в надмірній гостинності, і в повільності. Відтоді регуляторна історія — це історія корекції. Межі дозволеної діяльності звузили для роздрібних інвесторів і для фірм, які обслуговують лише іноземних клієнтів, а держава водночас багато вклала в інституційне використання тієї самої технології.
Цей розділ простежує цю історію в п’яти етапах. Він починається із Закону про платіжні послуги 2019 року, який уперше поставив торгівлю та обмін криптовалют під ліцензію, і з його пізніших змін. Далі розглянуто крахи 2022 року та заходи, що їх супроводили. Потім ідеться про режим для постачальників послуг із цифровими токенами за Законом про фінансові послуги та ринки 2022 року, який закрив двері для фірм, що використовували Сінгапур як базу для діяльності, яка повністю провадилася за кордоном. Четвертий підрозділ присвячено стейблкоїнам — від рамкових правил, оголошених 2023 року, до законодавчих консультацій вересня 2026 року. П’ятий описує Project Guardian і ширшу програму токенізації, у межах якої Управління разом із банками, компаніями з управління активами та іноземними регуляторами переносить традиційні активи в розподілені реєстри. Завершують розділ підрозділ про практичні наслідки та порівняння з Женевою і Цюрихом.
Паралельний том про Женеву присвячує цій самій темі перший розділ своєї частини K. Швейцарія вирішила адаптувати своє загальне цивільне, торговельне та банкрутське право до технології розподілених реєстрів одним законом — Законом про DLT 2021 року — і підійшла до токенів відповідно до їхньої економічної функції.1 Сінгапур обрав інший шлях. Він підійшов до цієї сфери через фінансове регулювання, ліцензуючи види діяльності один за одним, а питання власності й неплатоспроможності залишив своїм судам загального права. Обидва підходи дали правову визначеність, хоча й різного роду. Порівняння наприкінці розділу з’ясовує, який із них краще служить центру управління капіталом.
Головне
Закон про платіжні послуги 2019 року, чинний із 28 січня 2020 року, поставив послуги з цифровими платіжними токенами під ліцензію поряд із шістьма традиційними платіжними послугами, і першою його метою був контроль за відмиванням грошей. Крахи 2022 року, серед них Terra і Luna, сінгапурського хедж-фонду Three Arrows Capital і біржі FTX, на якій Темасек утратив свої інвестиції, спонукали Управління обмежити доступ роздрібних інвесторів і вимагати відокремлення активів клієнтів у трасті. Водночас ухвалене 2021 року поширення дії Закону на кастодіальні послуги та сприяння переказам набрало чинності у квітні 2024 року. Із 30 червня 2025 року частина 9 Закону про фінансові послуги та ринки 2022 року вимагає ліцензії від сінгапурських фірм, які обслуговують лише іноземних клієнтів, і Управління заявило, що, як правило, таких ліцензій не видаватиме. Рамкові правила для стейблкоїнів із прив’язкою до однієї валюти оголосили в серпні 2023 року, а законодавчі зміни, що мають надати їм силу закону, винесли на консультації 1 вересня 2026 року. Паралельно Project Guardian, започаткований 31 травня 2022 року, і розрахункова ініціатива BLOOM зробили Сінгапур однією з головних лабораторій токенізованих фінансів.
Примітки
- Ressos, Genève, place financière internationale, частина K, розділ I, про Федеральний закон від 25 вересня 2020 року про адаптацію федерального права до розвитку технології розподілених реєстрів (Закон про DLT), чинний із 1 лютого 2021 року та 1 серпня 2021 року, і настанови FINMA щодо токенів від лютого 2018 року. ↩
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.