Коронна колонія: уряд, суди та комерційне право після 1867 року: стислий виклад
Читати PDF-версію (3 сторінок)
Купці Сінгапуру, невдоволені грошовою політикою, каторжанами, слабкою поліцією та зневагою Калькутти, 1857 року звернулися з петицією про управління Корони. Своєї мети вони досягли, коли 1 квітня 1867 року на підставі Закону про Стрейтс-Сетлментс 1866 року (Straits Settlements Act 1866) Стрейтс-Сетлментс стали коронною колонією. Колонією керував губернатор з Виконавчою радою з посадовців і Законодавчою радою, у якій посадовці мали незначну більшість. Неофіційні члени, серед них із 1869 року перший азійський член Ху А Кай (Hoo Ah Kay), обстоювали в ній інтереси торгівлі. Законодавство колонії поєднувало кримінальні кодекси, запозичені з Британської Індії, починаючи з Кримінального кодексу 1871 року, з англійським загальним і торговельним правом у цивільних і комерційних справах. Його доповнювали ордонанси про банкрутство, договори застави рухомого майна (bills of sale) і компанії. Верховний суд Стрейтс-Сетлментс, створений 1868 року й наділений апеляційною юрисдикцією 1873 року, Таємна рада в Лондоні, дедалі численніша юридична професія та забезпечений фунтом стерлінгів долар, який з 1899 року випускало валютне правління, дали колонії правову й грошову інфраструктуру, якій довіряли купці й банки. Ця інфраструктура зробила право комерційним активом колоніального Сінгапуру, хоча й спиралася на недемократичний колоніальний устрій, риси якого почасти збереглися в незалежній державі.
Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на листопад 2026.