Консолідація місцевих банків

Читати PDF-версію (9 сторінок)

Забагато банків для малого ринку

Відкриття ринку мало не лише допустити іноземні банки, а й змінити місцеві. У 1999 році MAS заявило, що Сінгапур, імовірно, здатен утримати не більше двох місцевих банків критичного розміру.¹ На той час внутрішній ринок обслуговували сім місцевих банківських груп. Деякі з них були великими за регіональними мірками, інші — малими й належали родинам або промисловим конгломератам. MAS залишило рішення за акціонерами. Воно дало зрозуміти, що очікує злиттів, і усунуло перешкоди, які їм заважали.

Скасування 40-відсоткового обмеження іноземної участі було частиною цієї стратегії. Обмеження запровадили в 1971 році на рівні 20 % і в 1990 році підвищили до 40 %. MAS пояснило, що обмеження створило дворівневий ринок акцій місцевих банків. Його скасування мало підвищити ліквідність і полегшити місцевим банкам укладення стратегічних партнерств з іноземними банками та оплату закордонних придбань акціями. Водночас набуття контролю й надалі потребувало схвалення на порогах у 5, 12 і 20 %, тож іноземні інвестори могли володіти акціями, не отримуючи контролю.²

DBS і POSBank, Keppel і Tat Lee

Перші два злиття відбулися в 1998 році, у розпал кризи. Post Office Savings Bank, статутний орган у віданні Міністерства фінансів, продали DBS Bank. Після того як уряд оголосив про угоду 24 липня 1998 року, DBS завершив придбання 16 листопада 1998 року за S$ 1,6 млрд. Зберігши бренд POSB, DBS отримав роздрібну мережу неперевершеного охоплення. Після злиття в Сінгапурі залишилися дві мережі банкоматів: мережа DBS і POSB та спільна мережа інших місцевих банків.³

Друге злиття 1998 року об’єднало два менші банки. Tat Lee Bank повідомив про збиток після оподаткування в S$ 38,7 млн за 1997 рік, сформувавши резерви в S$ 150 млн під свої регіональні кредити. У березні 1998 року MAS заявило, що банк фінансово стійкий, а майбутнє злиття з Keppel Bank, дочірньою компанією Keppel Corporation, найбільшим акціонером якої був Temasek Holdings, створить стійкіший і конкурентоспроможніший банк. Keppel TatLee Bank утворився 26 грудня 1998 року. Кількість місцевих комерційних банків, яку фіксувало MAS, скоротилася з дванадцяти на кінець березня 1998 року до дев’яти роком пізніше.⁴

Боротьба за Overseas Union Bank

Вирішальний раунд відбувся у 2001 році, коли Overseas Union Bank був четвертим за величиною місцевим банком. У червні 2001 року DBS зробив непрохану пропозицію купити його за S$ 9,4 млрд готівкою та акціями. Через тиждень, 29 червня 2001 року, UOB оголосив конкурентну пропозицію на S$ 10 млрд, погоджену з контролюючими акціонерами OUB. UOB переміг і у вересні 2001 року придбав OUB за угодою вартістю S$ 10 млрд.⁵

Ця боротьба виявила настрої банків. Увечері того дня, коли UOB оголосив свою пропозицію, Лі Сянь Лун (Lee Hsien Loong) зауважив, що пропозиції засвідчили вразливість менших місцевих банків. На його думку, невпевнено почувалися й більші банки, які робили ці пропозиції.⁶ У цьому сенсі лібералізація досягла однієї зі своїх цілей. Утративши впевненість у своєму становищі, місцеві банки змагалися за масштаб із тією невідкладністю, яку MAS прагнуло створити.

Keppel TatLee приєднується до OCBC

Третій із великих банків завершив картину за кілька тижнів. У серпні 2001 року OCBC придбав Keppel Capital Holdings, материнську компанію Keppel TatLee Bank. До лютого 2002 року обидва банки були інтегровані операційно та юридично. Уся послідовність тривала трохи більше ніж три роки. У 2004 році Лі міг повідомити, що сім місцевих банківських груп об’єдналися в три сильніші групи.⁷

Три групи, що постали в результаті, — DBS, OCBC та UOB — і через чверть століття домінують у банківській сфері Сінгапуру. Консолідація забезпечила критичний розмір, якого прагнуло MAS, хоча дала три групи там, де MAS говорило про дві. Регіональну експансію цих банків, що почалася під час кризи й після неї з таких придбань, як купівля UOB у 1999 році Radanasin Bank у Таїланді та Westmont Bank на Філіппінах, розглядає частина I.⁸

Корпоративне управління, власність і відокремлення нефінансового бізнесу

Консолідацію супроводжували реформи корпоративного управління. Вони почалися з пакета травня 1999 року, який зобов’язав кожен місцевий банк утворити Комітет із призначень із п’яти членів ради директорів. У радах мали переважати громадяни Сінгапуру або постійні резиденти, а також незалежні директори. Призначення до ради й на ключові посади потребували схвалення MAS.⁹

Друга реформа стосувалася конгломератів, яким належали кілька місцевих банків. 21 червня 2000 року MAS оголосило, що фінансову діяльність кожної банківської групи слід зібрати разом — або під банком, або під фінансовою холдинговою компанією, що не веде операційної діяльності. Нефінансову діяльність треба було відокремити й продати. Перехресне володіння акціями у фінансовій частині групи мало бути лише однонаправленим. На впровадження змін місцеві банки отримали три роки.¹⁰ Політика була спрямована проти інтересів у нерухомості, готельному бізнесі та промисловості, які деякі банківські родини вибудували навколо своїх банків.

Парламент надав цій політиці юридичної сили через законопроєкт про внесення змін до Закону про банки (Banking (Amendment) Bill) 2001 року. Представляючи його в другому читанні 16 травня 2001 року, Лі Сянь Лун пояснив, що нові статті 30–35 Закону про банки заборонять банкам вести небанківську діяльність. Стаття 31 обмежувала участь банку в капіталі будь-якої окремої компанії 2 % його власних коштів, а стаття 33 зменшувала дозволені володіння нерухомістю до 20 % власних коштів. Стаття 34 надавала три роки на продаж наявних нефінансових інвестицій. Той самий законопроєкт скасував у законі 40-відсоткове сукупне обмеження іноземної участі й додав до чинних порогів схвалення в 5 і 20 % поріг у 12 %. Контроль, за словами Лі, мав належати тим, чиї «інтереси збігаються з довгостроковими інтересами економіки Сінгапуру».¹¹

Дотриматися строку на слабких ринках, що настали згодом, виявилося важко. У 2003 році MAS дозволило банкам подавати заяви на дворічне продовження, тож вони мали час до 17 липня 2006 року, щоб завершити обов’язкові продажі. Відтоді цю систему пом’якшили лише в деталях. У 2017 році MAS дозволило банкам набувати частки в дозволеному нефінансовому бізнесі в межах до 10 % власних коштів за процедурою повідомлення, тоді як девелопмент нерухомості та надання готельних і курортних послуг залишаються забороненими.¹²

Примітки

1. MAS, заява від 17 травня 1999 р.: Сінгапур, імовірно, здатен утримати не більше двох місцевих банків критичного розміру. ↩
2. MAS, заява від 17 травня 1999 р.: обмеження іноземної участі в місцевих банках, запроваджене в 1971 р., становило 20 %, у 1990 р. його підвищили до 40 %; MAS скасує 40-відсоткове обмеження – MAS, Annual Report 1998/99, с. 53: скасування 40-відсоткового обмеження “would in turn increase the liquidity in local banks’ shares” і “make it easier for local banks to forge strategic partnerships with foreign banks, and to pay for overseas acquisitions with shares”. ↩
3. Wikipedia, “POSB Bank” (дата звернення: листопад 2026 р.): Міністерство фінансів оголосило про угоду 24 липня 1998 р.; DBS “fully acquired” банк 16 листопада 1998 р. за S$ 1,6 млрд, коли він “ceased to exist as a statutory board under the Ministry of Finance” – MAS, Annual Report 1998/99, с. 79: “Following the merger of POSBank and the Development Bank of Singapore Ltd (DBS), there are now two major ATM networks in Singapore”, спільна мережа UOB, OCBC, OUB і Keppel-Tat Lee Bank та мережа POSB-DBS. ↩
4. MAS, “MAS Press Statement on Tat Lee Bank”, 4 березня 1998 р., mas.gov.sg: збиток після оподаткування 38,7 млн доларів за 1997 р.; резерви S$ 150 млн під регіональні кредити; власний капітал акціонерів 1,6 млрд доларів, 19 % активів, зважених за ризиком; Keppel Bank — дочірня компанія Keppel Corporation, найбільший акціонер якої — Temasek Holdings; MAS очікує, що злиття створить стійкіший і конкурентоспроможніший банк – Wikipedia, “Keppel TatLee Bank” (дата звернення: листопад 2026 р.): “The bank was formed on 26 December 1998 when Keppel Bank acquired another Singapore financial institution, Tat Lee Bank”; стратегічний альянс з Allied Irish Banks у 1999 р., який придбав частку 24,9 %. ↩
5. Mothership, “How UOB’s Wee Cho Yaw nailed the biggest bank takeover of his career”, лютий 2024 р.: непрохана пропозиція DBS на S$ 9,4 млрд готівкою та акціями приблизно за тиждень до 29 червня 2001 р.; пропозицію UOB на S$ 10 млрд оголошено 29 червня 2001 р. після домовленості з контролюючими акціонерами OUB – Wikipedia, “United Overseas Bank” (дата звернення: листопад 2026 р.): “In September 2001, UOB acquired Overseas Union Bank, then Singapore’s fourth largest local bank, in a deal worth S$10 billion.”. ↩
6. Mothership, лютий 2024 р., цитата Lee Hsien Loong від 29 червня 2001 р.: “The fact that they are bidding and being bid for proves not just that the smaller local banks are vulnerable”; більші банки також почувалися невпевнено. ↩
7. Wikipedia, “OCBC Bank” (дата звернення: листопад 2026 р.): “The next major acquisition occurred in August 2001, when OCBC acquired Keppel Capital Holdings”; “By February 2002, both OCBC and Keppel TatLee banks were operationally and legally integrated.” – Lee Hsien Loong, промова від 17 червня 2004 р.: сім місцевих банківських груп об’єдналися в три “stronger” групи; обмеження іноземної участі в банках, інкорпорованих у Сінгапурі, скасовано. ↩
8. Wikipedia, “United Overseas Bank” (дата звернення: листопад 2026 р.): “In November 1999, UOB bought a 60% stake in a local bank, Westmont Bank”; придбання “Radanasin Bank (now known as United Overseas Bank (Thai) Public Company Limited) in 1999”. ↩
9. MAS, заява від 17 травня 1999 р.: кожен місцевий банк має мати Комітет із призначень із п’яти членів; у радах мають переважати громадяни Сінгапуру або постійні резиденти, а також незалежні директори; призначення до ради й на ключові посади потребують схвалення MAS. ↩
10. MAS, медіареліз “New MAS Measures to Separate Financial and Non-Financial Activities of Banking Groups”, 21 червня 2000 р., mas.gov.sg: нефінансову діяльність “must be segregated from the banking group and divested”; “Within the financial arm, shareholdings should only be in one direction”; “MAS will give the local banks three years to implement the changes”; цілі — “limiting the risks of contagion to the banks, enhancing market discipline, increasing transparency”. ↩
11. Lee Hsien Loong, Banking (Amendment) Bill, промова в другому читанні, 16 травня 2001 р., mas.gov.sg, пп. 10–16: нові ст. 30–35; ст. 31 — межа 2 % власних коштів у будь-якій окремій компанії; ст. 33 — володіння нерухомістю зменшено до 20 % власних коштів; трирічний перехідний період за ст. 34 – Lee Hsien Loong, промова в другому читанні від 16 травня 2001 р., пп. 17–18: скасування 40-відсоткового обмеження; новий поріг 12 % на додаток до 5 і 20 %; контроль має належати тим, чиї “interests are aligned with the long-term interests of the Singapore economy”; повноваження міністра заперечувати проти акціонерів, які стали неприйнятними. ↩
12. MAS, медіареліз “Extension of Grace Period for Banks”, 2003 р., mas.gov.sg: банки можуть подати заяву на продовження до “17 July 2006 to complete the required divestitures”, оскільки “economic and market conditions over the past two years have been more difficult than anticipated” – MAS, медіареліз “MAS Streamlines Framework for Banks Carrying on Permissible Non-Financial Businesses”, 28 червня 2017 р., mas.gov.sg: систему заборони змішування (anti-commingling) “was introduced in 2001”; повідомлення замінює попереднє схвалення; межа “10% of the bank’s capital funds”; банкам і надалі заборонено “property development and the provision of hotel and resort facilities”. ↩

Лише для загального ознайомлення. Ця стаття не є юридичною чи податковою консультацією, не замінює консультації щодо конкретної справи й не створює відносин між адвокатом і клієнтом. Вона відображає правове становище станом на жовтень 2026.